ЄСВ

Частина III. Нарахування та сплата

30.05.2017 / 17:37

Що є базою нарахування

При нарахуванні заробітної плати своїм працівникам роботодавці незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є платниками єдиного внеску (п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок для роботодавців — 22 % до бази нарахування єдиного внеску.

Довідково
Якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

ЄСВ для підприємств з інвалідами

Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 % визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Єдиний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 % визначеної п. 1 частини першої ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,5 % визначеної п. 1 частини першої ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів (табл.1).

Таблиця 1

Розміри ЄСВ

Платники (роботодавці)

База нарахування

Заробітна плата, допомога по тимчасовій непрацездатності та у зв’язку з вагітністю та пологами

Винагорода фізичним особам за договорами ЦПХ

Підприємства, ФОП, самозайняті особи на доходи найманих працівників

22 %

22 %

Підприємства на доходи найманих працівників — інвалідів

8,41 %

22 %

Підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % суми витрат на оплату праці

5,3 %

5,3 %

Підприємства та організації громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % суми витрат на оплату праці

5,5 % — на доходи працюючих інвалідів,

22 % — на доходи інших працівників

22 %

Якщо база нарахування менше «мінімалки»

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць (з 01.01.2017 р. — 3 200,00 грн), за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску (22 %) застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (частина п’ята ст. 8 Закону про ЄСВ) (табл. 2).

Таблиця 2

Коли ЄСВ нараховується з «мінімалки»

Вимога щодо нарахування ЄСВ з мінімальної зарплати

Застосовується

Не застосовується

Якщо працівника прийнято з першого робочого дня та звільнено останнім робочим днем звітного місяця

До заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи (базою нарахування ЄСВ є отриманий дохід (прибуток) незалежно від його розміру)

Якщо працівник (за основним місцем роботи) працює на умовах неповного робочого часу

До заробітної плати (доходу) працівника-інваліда, який працює на підприємстві, в установі або організації, де застосовується ставка 8,41 %

Якщо працівник частину місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати* (база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної зарплати)

До заробітної плати (доходів) працівників всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, де застосовується ставка 5,3 %

Для працівників, які виконують на тому самому підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, додаткову роботу за іншою професією (посадою) (оскільки це є основним місцем роботи)

До заробітної плати (доходу) підприємств та організацій, громадських організацій інвалідів, де застосовується ставка 5,5 % (для працюючих інвалідів)

Для працівника (за основним місцем роботи), який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, де загальна сума нарахованого доходу (сума зарплати за відпрацьований час та лікарняного) не перевищує розміру мінімальної зарплати

До працівників, яким надано відпустки без збереження заробітної плати на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО

Для працівника (за основним місцем роботи), який перебував на лікарняному повний місяць, у якому сума нарахованого лікарняного менше за мінімальний розмір зарплати, встановленої законом на місяць, за який нараховується зарплата (дохід)

Якщо працівника прийнято не з першого робочого дня та звільнено не останнім робочим днем звітного місяця

Якщо після розподілу лікарняного (суми допомоги по тимчасовій непрацездатності відносяться до того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць становить менше мінімального розміру

Якщо працівник повний місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати (база нарахування ЄСВ відсутня)

Для працівників, які перебували у щорічних відпустках (на дітей, чорнобильських), у разі якщо фактична база нарахування ЄСВ менше мінімальної зарплати

Для працівника (за основним місцем роботи), у якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, ЄСВ у місяці початку лікарняного нараховується за фактично відпрацьований час, оскільки загальна сума доходу ще не є відомою (суму лікарняних буде визначено після надання листка непрацездатності)

Якщо сума допомоги по вагітності та пологах (відноситься до місяців, за який її нараховано) у якомусь місяці менше**

У разі звільнення або прийняття працівника на основне місце роботи за умови відпрацювання ним всіх робочих днів звітного місяця за графіком роботи

Якщо нараховуємо зарплату зовнішньому суміснику (неосновне місце роботи) (ЄСВ нараховується на фактичний дохід)

Якщо працівник-інвалід працює у ФОП (ставка ЄСВ — 22 %)

Якщо працівник частину місяця перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Якщо у працівника протягом місяця були прогули

Якщо працівник частину місяця хворів і не надав роботодавцю лікарняний лист

Якщо працівник частину місяця хворів, а допомогу по тимчасовій непрацездатності нараховано в розмірі 50 (60, 70) % середньої заробітної плати

*Крім відпустки без збереження заробітної плати на період проведення АТО.
**Якщо листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами відкрито у минулому році, а дата його закриття припадає на поточний календарний рік, і періоди перебування на лікарняному по вагітності та пологах припадають на зміну розміру мінімальної зарплати, а базу нарахування ЄСВ суми допомоги по вагітності та пологах розраховано виходячи з розміру мінімальної зарплати, що діяв на дату нарахування таких сум, необхідно у місяці, у якому змінено розмір мінімальної зарплати, здійснити донарахування ЄСВ виходячи із зміненого розміру мінімальної зарплати за місяці, за які нараховано суми допомоги по вагітності та пологах

ЛИСТ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ
від 16 березня 2017 р. № 7918/02-12

«Щодо обчислення страхового стажу»

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж після 01.01.2004 р. обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Враховуючи викладене, особі, якій заробітна плата нарахована в розмірі меншому, ніж мінімальна заробітна плата, з якої сплачено єдиний внесок (менший ніж мінімальний страховий внесок), та страхувальником здійснено доплату до мінімального єдиного внеску, зазначений період враховується до страхового стажу як повний місяць.

При цьому заробітна плата для обчислення пенсії враховується в сумі, нарахованій особі.

Заступник Голови правління В. Машкін

Таблиця 3

В яких випадках робиться «дотяжка» за сумісника

«Дотяжка» ЄСВ за сумісника

Юридична особа

Основне місце роботи, внутрішній сумісник

Неосновне місце роботи, зовнішній сумісник

ЄСВ нараховується на заробітну плату. У разі якщо її розмір менше мінімальної, то потрібно зробити «дотяжку» до розміру мінімальної зарплати і сплатити ЄСВ з цього розміру. Наприклад, внутрішньому суміснику нараховано 2 100 грн зарплати, то 3 200 грн. × 22 % = 704 грн (ЄСВ)

ЄСВ нараховується на фактичний дохід. Наприклад, суміснику нараховано 800 грн зарплати (працює не на повну ставку), то 800 грн × 22 % = 176 грн (ЄСВ). «Дотяжку» до мінімальної зарплати робити не потрібно

Договори ЦПХ: доплата до мінімалки

Законодавча норма щодо сплати єдиного внеску з мінімальної заробітної плати діє тільки за основним місцем роботи.

Згідно з п. 12 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Відповідно до ст. 21 КЗпП виконання робіт, надання послуг особою може здійснюватися як на підставі трудового договору так і, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів.

Сторонами трудового договору є працівник і роботодавець. Працівника приймають на роботу (посаду) для виконання певної роботи за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу за договором підряду (цивільно-правовим договором) одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник на відміну від працівника не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб’єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Крім того, частиною другою ст. 48 КЗпП передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Записи про виконання робіт на підставі цивільно-правових договорів до трудової книжки не заносяться.

Отже, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами відноситься до доходів із джерел не за основним місцем роботи.

Таким чином, якщо фізична особа виконує роботи (надає послуги) за цивільно-правовим договором, при цьому це не є основним місцем роботи фізичної особи, вимоги частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ щодо нарахування єдиного внеску на дохід у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який здійснюється нарахування, не застосовуються. У цьому випадку єдиний внесок нараховується на суми доходу у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором незалежно від суми такого доходу, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Якщо працівник виконує роботу (надає послуги) за цивільно-правовим договором і для нього це є основним місцем роботи, то до загальної бази нарахування єдиного внеску за місяць включається як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди за цивільно-правовим договором і тільки потім здійснюється порівняння із сумою мінімальної заробітної плати за місяць. При цьому якщо загальна сума буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Яка межа нарахування

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ, яка дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату нарахування.

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ

з 01.01.2017 р. — 40 000 грн

з 01.05.2017 р. — 42 100 грн

з 01.12.2017 р. — 44 050 грн

При цьому застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, оплати щорічної відпустки, період яких більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць.

На які суми нараховується

Єдиний внесок нараховується на суми заробітної плати, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов’язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Частиною другою ст. 9 Закону про ЄСВ встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із цим Законом нараховується єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення за минулі періоди

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок.

Як сплатити

Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку роботодавця у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Держказначейської служби України, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про доб­ровільну участь.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Який день вважається днем сплати

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органів доходів і зборів — день списання банком або органом Казначейства суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У разі сплати єдиного внеску готівкою — день прий­няття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

У разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті — день надходження коштів на відповідні рахунки Державної фіскальної служби України, відкриті в Казначействі.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як здійснити нарахування за осіб, які у декреті

Нарахування єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється за кожен місяць окремо:

  • визначається середньоденний розмір допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами шляхом ділення нарахованої суми такої допомоги на кількість днів, за які вона нарахована;
  • визначається сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, що припадає на кожен місяць окремо, шляхом множення середньоденного розміру такої допомоги на кількість календарних днів кожного місяця, за які вона нарахована;
  • визначається сума єдиного внеску для роботодавця шляхом множення розрахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за кожен місяць окремо на розмір єдиного внеску, встановлений Законом про ЄСВ для зазначеної категорії платників (22 %, 8,41 %, 5,3 %, 5,5 %).

Сплата єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється з усієї суми нарахованої допомоги в місяці, у якому були здійснені нарахування.

В які строки сплачується

Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ платники єдиного внеску роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20  числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники єдиного внеску — роботодавці під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Якщо роботодавця мобілізовано

Якщо роботодавця мобілізовано, то на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період він уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, тобто його зобов’язання здійснює така уповноважена особа.

Такі роботодавці протягом 10 днів після демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації) подають до органів доходів і зборів заяву за формою згідно з додатком 1 до Інструкції № 449 та копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Сплата єдиного внеску роботодавцями має бути здійснена демобілізованою особою протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації або після закінчення її лікування (реабілітації) без нарахування штрафних і фінансових санкцій.

На які виплати не нараховується ЄСВ

Таблиця 4

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок

Виплати, які здійснюються у грошовій формі

Виплати, які надаються в натуральній або грошовій формі

Соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми тощо)

Вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих працівникам в обсягах та за переліком професій, затвердженим постановою № 303, або виплата грошової компенсації вартості такого вугілля та вугільних брикетів

Одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), військовослужбовцям при звільненні з військової служби

Платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей

Надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пенсіонерам

Витрати на колективне харчування плавскладу річкового, морського та рибопромислового флоту, а також харчування льотного складу цивільної авіації під час виконання завдань польоту, що можуть бути прирівняні до добових витрат, що виплачуються у разі відрядження

Вихідна допомога у разі припинення трудового договору

Витрати на харчування учасників спортивних заходів, у тому числі суддів, на час перебування на спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах у межах установлених норм

Відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні

Відшкодування працівникам витрат на придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх роботодавцем або вартість виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування

Витрати на відрядження, а саме: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Компенсаційні виплати та добові, які виплачуються у разі переїзду на роботу в іншу місцевість згідно із законодавством

Вартість придбаних роботодавцем проїзних квитків, що персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у разі потреби для виконання виробничих завдань (у зв’язку із специфікою роботи)

Виплати в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи (крім надбавок та доплат до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених законодавством, за роботу на територіях радіоактивного забруднення, оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону № 796)

Витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв)

Компенсація моральної шкоди працівникам, що виплачується за рішенням суду

Вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників

Винагорода, що сплачується за авторським договором на створення та використання творів науки, літератури та мистецтва, крім гонорару штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва та (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на відповідному підприємстві.

Винагороди за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції та їх використання

Витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім суми заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), а саме:

витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів;

стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відривом від виробництва у вищі навчальні заклади;

оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

витрати, пов’язані з організацією навчального процесу (придбання навчального матеріалу, оренда приміщень)

Надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, у визначених законодавством розмірах

Витрати на проведення культурно-освітніх і оздоровчих заходів та утримання громадських служб (крім оплати праці працівників, які їх обслуговують).

Витрати на благоустрій садівничих товариств (будівництво шляхів, енерго- та водопостачання, осушення та інші витрати загального характеру), будівництво гаражів для працівників

Компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту

Витрати на платне навчання працівників і членів їх сімей, не пов’язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом

Довічна плата за звання дійсного члена та члена-кореспондента академії наук

Вартість житла, переданого у власність працівникам

Позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства

Витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров’я

Матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання

Доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від здавання в оренду землі

Допомога, що виплачується молодим спеціалістам під час відпустки після закінчення навчального закладу

ЄСВ на зарплату практикантів

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 цього Закону базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини четвертої ст. 53 Закону про освіту на час виробничого навчання, практики учням і студентам забезпечуються робочі місця, безпечні та нешкідливі умови праці.

Законом про професійно-технічну освіту визначено правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Відповідно до пунктів 7 та 8 Порядку № 992 учні, слухачі учбових закладів, які згідно з договором, укладеним між професійно-технічним навчальним закладом та підприємством, проходять виробничу практику та виробниче навчання на підприємстві, не включаються до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства.

При цьому всі організаційні моменти проходження виробничої практики та виробничого навчання в кожному конкретному випадку визначаються положеннями договору, укладеного навчальним закладом і підприємством.

Згідно з п. 10 Порядку № 992 з моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них відповідно до законодавства про охорону праці поширюються права та обов’язки щодо виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню на однакових умовах з відповідними працівниками підприємства.

Тобто учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробничу практику, не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них повною мірою розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства.

Також п. 17 Порядку № 992 встановлено, що за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях і типову форму договору затверджено постановою № 20.

У разі коли в період стажування зазначена вище особа виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Крім того, до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затвердженого постановою № 1170, не включено виплати, які виплачує підприємство стажисту (практиканту) за виконання ним у період стажування професійних робіт.

Отже, суми заробітної плати, які виплачує підприємство учням та слухачам учбових закладів при проходженні ними виробничої практики, є базою для нарахування єдиного внеску і єдиний внесок у цьому випадку нараховує підприємство.

Неприбуткові організації

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок для всіх платників встановлено у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (частина п’ята ст. 8 Закону про ЄСВ).

Отже, на заробітну плату працівників неприбуткових організацій єдиний внесок нараховується на загальних підставах і норми частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ поширюються на неприбуткові організації в повному обсязі, як і на решту організацій.

Для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, єдиний внесок встановлюється у розмірі 8,41 % бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів (частина тринадцята ст. 8 Закону про ЄСВ).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із зазначеним Законом нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина восьма ст. 9 Закону про ЄСВ).

Згідно з частиною дванадцятою цієї статті єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як бачимо Закон про ЄСВ не містить особливостей нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску неприбутковими організаціями, не містить виключень щодо фінансової відповідальності таких організацій та дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової або кримінальної відповідальності посадових осіб таких організацій за порушення норм зазначеного Закону.

Нарахування на заробітну плату директора

Частиною третьою ст. 65 Господарського кодексу визначено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

У разі якщо власник або уповноважений орган наймає керівника підприємства, з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються: строк найму, права, обов’язки й відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення та умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін (частина четверта цієї статті).

Водночас трудовим договором називають угоду між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства ― виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін (частина перша ст. 21 КЗпП).

Відповідно до ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата ― це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

При цьому відповідно до ст. 3 цього Закону мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Таким чином, заробітна плата директора підприємства не може бути нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

У разі якщо засновник підприємства приймає рішення виконувати обов’язки директора без нарахування заробітної плати та за умови що таке підприємство не веде господарської діяльності, то він має право прийняти рішення не нараховувати собі заробітну плату і відповідно, оскільки відсутня база нарахування, не сплачувати єдиний внесок та не подавати звітність.

У разі якщо обов’язки директора виконує особа, яка не є засновником такого підприємства, а працює на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, такому директору необхідно здійснювати нарахування заробітної плати незалежно від того є це основним місцем роботи чи сумісництвом, оскільки не нараховуючи заробітну плату, відбувається порушення трудового законодавства.

При цьому якщо директор підприємства не є засновником і працює за сумісництвом, то до такої найманої особи не застосовується норма частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ щодо нарахування заробітної плати в розмірі не менше ніж мінімальна.

Робота на умовах неповного робочого дня

Частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 % до установленої ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Пунктом 12 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ визначено, що основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.

Отже, у разі якщо працівник за своїм основним місцем роботи виконує певну роботу (на умовах неповного робочого дня) і при цьому за фактично відпрацьований час сума заробітної плати становить менше законодавчо встановленого рівня, роботодавцю слід здійснювати нарахування єдиного внеску виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Лікарняні працівника-інваліда

Частиною 13 ст. 8 Закону про ЄСВ визначено, що єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 % визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Норма частини п’ятої ст. 8 цього Закону щодо нарахування та сплати єдиного внеску із розрахунку не нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати на місяць не поширюється на заробітну плату інваліда, працевлаштованого за основним місцем роботи на підприємстві, де застосовується ставка 8,41 %. Для зазначеного працівника сума єдиного внеску розраховується (нараховується) з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру, а отже, обов’язку щодо нарахування єдиного внеску на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності працівнику-інваліду, що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, немає.

Лікарняний надано після звільнення

Відповідно до ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця, зокрема, в період його тимчасової непрацездатності.

Якщо працівник звільняється за угодою сторін (п. 1 частини першої ст. 36 цього Кодексу), то згідно зі ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі захворювання працівника (що звільняється за угодою сторін) напередодні звільнення у підприємства немає можливості провести з ним остаточний розрахунок, але це не позбавляє працівника права на оплату листка непрацездатності. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП).

Правове регулювання надання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам здійснюється відповідно до норм Закону № 1105.

Статтею 19 цього Закону визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини другої ст. 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України (далі — Фонд) застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до частини першої ст. 31 цього Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга ст. 22 Закону № 1105).

Працівнику, якого вже звільнено, необхідно надати листок непрацездатності, інакше підприємство не має підстав для нарахування та виплати лікарняних. У такому випадку оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності працівнику нарахують і виплатять не в день звільнення, а пізніше.

Допомогу з Фонду буде виплачено тільки після надходження на окремий рахунок суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку. Підприємство після надходження коштів виплачує їх звільненому працівнику.

Таким чином, виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП, але виплатити нараховані лікарняні підприємство зобов’язане в найближчий після нарахування день для виплати заробітної плати, а допомогу з Фонду — після надходження грошей на рахунок.

Згідно з абзацом сьомим частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, зокрема за осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Базою нарахування єдиного внеску для таких платників є, зокрема, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до загальних положень Закону про ЄСВ страхувальники — це роботодавці та інші особи, які згідно з цим Законом зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа — це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Після звільнення працівника підприємство не несе обов’язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.

Отже, особам, яким після звільнення нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності, єдиний внесок на зазначені суми не нараховується.

Подарункові сертифікати

Відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ базою нарахування єдиного внеску для платників-роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Подарунковий сертифікат — це документ, що підтверджує платіж у вигляді передоплати за товари чи різного роду послуги в зазначених у ньому магазинах (підприємствах), на суму, що еквівалентна номіналу сертифіката.

Отримавши від підприємства подарунковий сертифікат на певну суму, працівник отримує право в межах цієї суми придбати товари в магазинах тощо.

Видання подарункових сертифікатів оформлюється наказом керівника підприємства. У ньому вказується мета придбання подарункових сертифікатів, їх кількість і вартість, конкретний перелік працівників, яким вони видаватимуться.

Підпунктом 2.3.2 п. 2.3 Інструкції № 5 визначено одноразові заохочення, не пов’язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам’ятних дат як у грошовій, так і в натуральній формі), які належать до фонду оплати праці як додаткова заробітна плата.

Отже, видання подарункових сертифікатів працівникам є виплатою заробітної плати в негрошовій формі.

Оскільки подарункові сертифікати, видані працівникам до свята, є виплатою заробітної плати в негрошовій формі, то такий дохід є базою для нарахування єдиного внеску.

Матеріальна допомога: коли є база для нарахування

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці.

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначено Інструкцією № 449, згідно з пп. 5 п. 3 розділу IV якої визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією № 5.

Крім того, пп. 14 розділу I Переліку № 1170 встановлено, що матеріальна допомога разового характеру, яка надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (коли необхідність її отримання виникла раптово, за умови подання заяви, а її розмір визначається адміністрацією підприємства) не є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас згідно пп. 2.3.3 п. 2.3 розділу 2 Інструкції № 5 матеріальна допомога, яка має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у п. 3.31 розділу 3 цієї Інструкції), відноситься до заробітної плати як інші заохочувальні та компенсаційні виплати, а отже, є базою нарахування єдиного внеску.

Компенсація після звільнення: чи є ЄСВ

Суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування єдиного внеску.

Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Підприємство після звільнення працівника не несе обов’язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.

Отже, особам, яким після звільнення з роботи нараховано компенсацію за невикористану відпустку, єдиний внесок на зазначені суми не нараховується.

Представницькі витрати та відрядження

Відповідно до п. 3.15 розділу 3 Інструкції № 5 та п. 6 розділу I Переліку № 1170 до витрат на відрядження належать: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення, компенсаційні виплати та добові, які виплачуються при переїзді на роботу в іншу місцевість згідно з чинним законодавством. Такі витрати не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування єдиного внеску.

Отже, суми, виплачені працівнику як компенсація проїзду на таксі, маршрутному таксі, іншим транспортом у службових цілях в Україні та у закордонних відрядженнях, не є базою для нарахування єдиного внеску.

Компенсаційні виплати на представницькі витрати не визначено Інструкцією № 5 як складові фонду оплати праці.

Таким чином, єдиний внесок на виплати, пов’язані з компенсацією представницьких витрат, не нараховується.

Якщо добові понад норму

Витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення згідно з п. 3.15 розділу 3 Інструкції № 5 не включаються до фонду оплати праці.

У п. 6 розділу I Переліку № 1170, яким встановлено виплати, на які єдиний внесок не нараховується, зазначено, що до цих виплат належать добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Таким чином, суми добових, виданих працівникам на відрядження понад встановлені законодавством норми, не є базою для нарахування єдиного внеску.

Переведення на нову роботу: хто нараховує

Статтею 32 КЗпП встановлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію можливе лише за згодою працівника.

Переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду є підставою для припинення трудового договору (пункт п’ятий ст. 36 КЗпП). Відповідно на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір.

Суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього ст. 24 Закону про відпустки у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Статтею 81 КЗпП урегульовано питання права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше місце роботи. Установлено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Отже, працівник при переведенні на роботу на інше підприємство має право на отримання грошової компенсації за не використані ним дні щорічних відпусток або грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням може бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Підприємство, що нараховує та перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, є страхувальником, який зобов’язаний нарахувати та сплатити єдиний внесок.

Таким чином, для нового роботодавця сума отриманої компенсації за відпустку, не використану працівником на попередньому місці роботи, не є базою нарахування єдиного внеску.

Премія звільненому працівнику-інваліду

Відповідно до абзаців другого та третього п. 7 розділу ІІІ Інструкції № 449 підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки до акта огляду в МСЕК про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією, зазначеними в абзацах другому, п’ятому — сьомому пп. 1 п. 1 розділу II цієї Інструкції.

Нарахування єдиного внеску у розмірах, визначених пунктами 5 — 7 розділу ІІІ Інструкції № 449, здійснюється з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду в МСЕК, та закінчується датою припинення інвалідності.

Частиною другою ст. 7 Закону про ЄСВ визначено, що для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду — середню заробітну плату за вимушений прогул.

Таким чином, оскільки суми премії відносяться до виплат за відпрацьований час, єдиний внесок на суму премії звільненому працівнику-інваліду нараховується виходячи з розміру єдиного внеску визначеного для відповідної категорії найманого працівника, тобто 8,41 %.

Коли застосовувати пільгову ставку працюючим інвалідам

Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності є завірена копія довідки до акта огляду в МСЕК про встановлення групи інвалідності. Завірення копії довідки здійснюється безпосередньо підприємством, установою або організацією.

У разі відсутності довідки МСЕК на момент обчислення єдиного внеску немає підстави для нарахування роботодавцем єдиного внеску у розмірі 8,41 %.

Отже, нарахування роботодавцем єдиного внеску у розмірі 8,41 % на заробітну плату зазначеної категорії працівників здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання підприємством вищезазначеної довідки.

Виплачуємо вихідну допомогу: чи нараховувати ЄСВ

Склад основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на які нараховується єдиний внесок, визначається Інструкцією № 5, пп. 3.8 якої до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору. Аналогічну норму містить п. 4 розділу 1 Переліку № 1170.

Отже, відповідно до Переліку № 1170 та Інструкції № 5 єдиний внесок не нараховується на суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

Чи є особливості нарахування для «спрощенців»

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, що визначені законодавством (пункти 1 та 4 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок для всіх платників установлено у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску (8,41 % для працюючих інвалідів). У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (частина п’ята ст. 8 Закону про ЄСВ).

Отже, на заробітну плату найманих працівників підприємств, які застосовують спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на загальних підставах.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом про ЄСВ нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина восьма ст. 9 Закону про ЄСВ).

Згідно з частиною 12 цієї статті єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Підприємства, які застосовують спрощену систему оподаткування та використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, зобов’язані подавати звіт за формою № Д4.

Загальні правила формування та подання цього звіту передбачено розділом ІІ Порядку № 435.

Звіт формується та подається до органів доходів і зборів протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць (п. 1 розділу ІІІ Порядку № 435).

Орендні операції: що з ЄСВ

Базою нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань), є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною першою ст. 759 Цивільного кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, відносини, які виникають при укладенні договору найму (оренди), не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг.

Отже, єдиний внесок не нараховується на суму орендної плати, виплаченої на користь фізичної особи згідно з договором найму (оренди) нерухомого (рухомого) майна.

Інвалідність встановлено не з першого робочого дня місяця

На підприємство працівник разом із лікарняним надав довідку про встановлення групи інвалідності (лікарняний закрито, наприклад 11.04.2017 р., а інвалідність ІІ групи встановлено з 12.04.2017 р.). Чи має право бухгалтер до заробітної плати за квітень застосувати ставку ЄСВ 8,41 %? Як правильно нарахувати ЄСВ у такому разі?

Відповідно до ст. 8 Закону про ЄСВ єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 % бази нарахування єдиного внеску.

Крім того, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 449). Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.

Єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 % визначеної п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів.

Вимоги щодо нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід), що не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до, зокрема, заробітної плати (доходу) працівника-інваліда, який працює на підприємстві, в установі або організації, де застосовується ставка 8,41 %.

Згідно з частиною сьомою розділу ІІІ Інструкції № 449 юридична особа — роботодавець здійснює нарахування єдиного внеску у розмірі 8,41 % з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання завіреної копії довідки до акта огляду в МСЕК. Закінчується нарахування в такому розмірі датою припинення інвалідності.

Отже, якщо працівник надав копію довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності не з першого робочого дня місяця, то вимога щодо нарахування єдиного внеску виходячи з розміру мінімальної заробітної плати не застосовується. При цьому підприємство нараховує єдиний внесок на фактично нарахований дохід: до дати одержання копії довідки МСЕК — у розмірі 22 %, з дати одержання копії довідки МСЕК — у розмірі 8,41 %.

Ставку ЄСВ у розмірі 8,41 % визначеної бази нарахування для працюючих інвалідів встановлено тільки для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди. Зазначена пільга не поширюється на ФОП, які використовують працю найманих працівників-інвалідів. ФОП нараховують ЄСВ на заробітну плату (дохід) працівників-інвалідів у розмірі 22 % бази нарахування ЄСВ.

Якщо Відпускні менше «мінімалки»

Посадовий оклад працівника, який у березні перебував у відпустці, становить 3 200,00 грн. Чи потрібно донараховувати ЄСВ на суму різниці: мінімальна мінус фактична?

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць (з 01.01.2017 р. — 3 200,00 грн), за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску (22 %) застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (частина п’ята ст. 8 Закону про ЄСВ).

Для працівників, які перебували у щорічних відпустках (на дітей, чорнобильських), у разі якщо фактична база нарахування єдиного внеску менше мінімальної зарплати, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Тобто вимога щодо нарахування єдиного внеску з мінімальної зарплати застосовується.

При цьому якщо працівник повний місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати, вимога щодо нарахування єдиного внеску з мінімальної зарплати не застосовується, оскільки база нарахування єдиного внеску відсутня.

Із декрету в декрет: що з ЄСВ

Працівниця вийшла з відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у лютому, відпрацювавши дев’ять днів, і у березні пішла у відпустку по догляду за дитиною. Як нараховувати ЄСВ?

Нарахування єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється за кожен місяць окремо:

  • визначається середньоденний розмір допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами шляхом ділення нарахованої суми такої допомоги на кількість днів, за які вона нарахована;
  • визначається сума допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, що припадає на кожен місяць окремо, шляхом множення середньоденного розміру такої допомоги на кількість календарних днів кожного місяця, за які вона нарахована;
  • визначається сума єдиного внеску для роботодавця шляхом множення розрахованої суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за кожен місяць окремо на розмір єдиного внеску, встановлений Законом про ЄСВ для зазначеної категорії платників (22; 8,41; 5,3; 5,5 %).

Сплата єдиного внеску за осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, здійснюється з усієї суми нарахованої допомоги в місяці, в якому було здійснено нарахування.

При цьому нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ, яка дорівнює 25 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату нарахування.

Застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами здійснюється окремо за кожний місяць.

На заробітну плату, нараховану працівниці за дев’ять робочих днів, єдиний внесок нараховується виходячи з вимоги щодо нарахування єдиного внеску з мінімальної зарплати. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць (з 01.01.2017 р. — 3 200,00 грн), за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Cплата ФОП

Спрощена система

Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування нараховують єдиний внесок на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (704 грн).

Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).

Особливості у першої групи

Для ФОП, які належать до першої групи платників єдиного податку, визначених у пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу, сума єдиного внеску не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску із зарахуванням відповідних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, який обчислюється відповідно до ст. 24 Закону про пенсійне страхування, пропорційно до сплаченого єдиного внеску.

Таким чином, платники єдиного податку першої групи зобов’язані з 01.01.2017 р. сплачувати єдиний внесок не менше 352 грн.

Загальна система

Для фізичних осіб — підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої зазначеним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до Закону про ЄСВ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Тобто з 01.01.2017 р. у разі якщо фізичними особами — підприємцями не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року (тобто за дохід, отриманий у 2017 р.), такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (табл. 5).

Довідково
Мінімальний страховий внесок — це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (з 01.01.2017 р. — 704 грн).

Довідково
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску — це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

 

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ

з 01.01.2017 р. — 40 000 грн

з 01.05.2017 р. — 42 100 грн

з 01.12.2017 р. — 44 050 грн

 

Максимальна сума ЄСВ

з 01.01.2017 р. — 8 800 грн

з 01.05.2017 р. — 9 262 грн

з 01.12.2017 р. — 9 691 грн

Таблиця 5

ЄСВ у ФОП

Категорія ФОП

Строк сплати

Мінімальна сума за місяць, грн

Звітний період

Звітність

ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування

До 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (до 20 січня, 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня)

704,00

Календариний рік, до 10 лютого, що настає за звітним роком

Форма № Д5 (річна)

Платники єдиного податку першої групи

352,00

ФОП, які обрали загальну систему оподаткування

Остаточний розрахунок за календарний рік до 10 лютого наступного року

704,00

Календариний рік, до 10 лютого, що настає за звітним роком

Кого звільнено від сплати

Фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію чи соціальну допомогу.

Припинення діяльності ФОП: чи платити

Фізичні особи, щодо яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, за її рішенням подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (абзац 2 п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу).

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, що настає за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Водночас фізична особа — підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма ст. 4 Закону про держреєстрацію), а отже, і статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

У разі припинення діяльності фізичні особи — підприємці зобов’язані подати самі за себе звіт за формою № Д5 із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п. 8 розділу ІІІ Порядку № 435).

Термін сплати зобов’язань, визначених фізичною особою — підприємцем у звіті з позначкою «ліквідаційний», настає в день подання такого звіту, відповідно єдиний внесок необхідно сплатити до дати подання звіту включно.

Крім цього, зняття з обліку фізичних осіб — підприємців здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою — підприємцем.

Дохід за минулий місяць відсутній

Платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Базу нарахування єдиного внеску для зазначеної категорії платників визначено ст. 7 цього Закону.

Тобто у разі якщо платниками єдиного внеску — фізичними особами — підприємцями (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий п. 2 частини першої ст. 7 цього Закону).

Ставка єдиного внеску для платників, зазначених у ст. 4 Закону про ЄСВ, встановлюється у розмірі 22 % від визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 цього Закону).

Отже, якщо фізичні особи — підприємці (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) не отримують дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від своєї діяльності, вони зобов’язані визначити базу нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (704 грн за місяць).

Якщо ФОП досяг пенсійного віку

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 цього Закону фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Базу нарахування єдиного внеску для цих осіб визначено у пунктах 2 — 3 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ.

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 цього Закону єдиний внесок для фізичних осіб — підприємців встановлено в розмірі 22 % до визначеної ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування єдиного внеску.

Терміни сплати єдиного внеску для зазначених осіб установлено в абзаці третьому частини восьмої ст. 9 цього Закону.

Обов’язки платників єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок передбачено пп. 1 п. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ.

Відповідно до частини четвертої ст. 4 цього Закону з 2017 р. не тільки фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, а й фізичні особи — підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Отже, зазначеною нормою визначено дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску:

  • наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда;
  • факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактором отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у зазначених осіб статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом, зокрема досягнення певного віку, після якого вони мають право на призначення відповідної пенсії.

Законом про пенсійне страхування передбачено такі види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Пенсіонер — особа, яка відповідно до Закону про пенсійне страхування отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, що отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених ст. 1 зазначеного Закону.

Умови призначення пенсії за віком визначено ст. 26 цього Закону, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з абзацом сьомим частини другої ст. 5 Закону про пенсійне страхування виключно цим Законом встановлюються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи — підприємці, що мають статус пенсіонера за віком відповідно до норм зазначеного Закону.

Різне тлумачення ст. 26 Закону про пенсійне страхування у частині визначення терміна «пенсіонер за віком» призвело до формування неоднозначної судової практики Вищого адміністративного суду України.

Зважаючи на наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ у взаємозв’язку зі ст. 26 Закону про пенсійне страхування, правову позицію з цього питання надано Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 р. у справах №№ 21-57а14 та 21-70а14, відповідно до яких термін «пенсіонер за віком» в аспекті частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ включає в себе як осіб, які отримують пенсію за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років (ст. 26 Закону про пенсійне страхування), так і осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону № 796 або ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення, тобто до досягнення 60-річного віку.

Водночас не звільняються від сплати за себе єдиного внеску фізичні особи — підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років на підставі частини четвертої ст. 4 Закону про ЄСВ (постанова ВСУ від 15.04.2014 р. у справі № 21-59а14).

Незалежна професійна діяльність

Платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Для зазначеної категорії платників встановлено обов’язкову ставку єдиного внеску в розмірі 22 % бази нарахування.

Пунктом 5 розділу IV Інструкції № 449 визначено, що обчислення сум єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Такі платники сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.

Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких особа перебувала на обліку.

Згідно з абзацом другим п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ у разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) в звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Якщо адвокат зупинив діяльність

Статтею 1 Закону № 5076 визначено, що адвокат — це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність — на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а адвокатська діяльність — це незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Так, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою — підприємцем, у тому числі, яка обрала спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовується виключно юридичними особами або фізичними особами — підприємцями, застосування спрощеної системи оподаткування фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, Кодексом не передбачено.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено ст. 178 Податкового кодексу, відповідно до якої з доходів, отриманих такими особами, сплачується податок на доходи фізичних осіб.

Згідно з нормами Закону № 5076 та Податкового кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Фізична особа — підприємець, яка одночасно провадить незалежну адвокатську діяльність, веде окремий облік доходів/витрат отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності та підприємницької діяльності й здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Процедуру зняття з обліку фізичної  особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, установлено пп. 2 п. 11.22 Порядку № 1588.

Облік платників єдиного внеску передбачено ст. 5 Закону про ЄСВ.

Взяття на облік юридичних осіб здійснюється шляхом внесення відомостей до реєстру страхувальників (абзац другий частини першої ст. 5 зазначеного Закону).

При цьому взяття на облік фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (без використання найманих працівників), здійснюється шляхом внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 5 Закону про ЄСВ).

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зокрема осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до частини першої ст. 5 Закону про ЄСВ і розділу V Порядку № 1162.

Отже, Законом про ЄСВ, Порядком № 1162 та Порядком № 1588 для осіб, які провадить незалежну професійну діяльність, передбачено процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску та платників податків. Звільнення від сплати єдиного внеску в зв’язку із зупиненням адвокатської діяльності чинним законодавством не передбачено.

Якщо самозайнята особа — пенсіонер за віком

Підпунктом 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено поняття самозайнятої особи, податковий облік якої здійснюється відповідно до ст. 65 цього Кодексу шляхом внесення відомостей до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків.

Водночас правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон про ЄСВ.

Облік платників єдиного внеску здійснюється згідно зі ст. 5 цього Закону шляхом внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Платниками єдиного внеску є фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, і особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності (підпункти  4 — 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Частиною четвертою цієї статті звільнено від сплати за себе єдиного внеску фізичних осіб — підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (частина четверта ст. 4 Закону про ЄСВ).

Зауважимо, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (704 грн за місяць) (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Платники єдиного внеску  — особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (ставка — 22 %) (п. 1 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 цього Закону).

Отже, Законом про ЄСВ визначено окремі категорії платників єдиного внеску  — це, зокрема, фізичні особи — підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, і особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

При цьому звільнення від сплати за себе єдиного внеску передбачено для фізичних осіб — підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію. Для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію, нарахування єдиного внеску здійснюється на загальних підставах.

Найманий працівник та одночасно самозайнята особа

Платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Крім того, п. 5 частини першої цієї статті визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (704 грн) (абзац перший п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Тобто у разі якщо платником єдиного внеску — особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний  внесок (п. 1 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ).

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 цього Закону єдиний внесок для зазначених категорій платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Єдиний  внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 Закону про ЄСВ).

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов’язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Заяву про зняття з обліку не подано: чи сплачувати ЄСВ

Статтею 4 Закону про ЄСВ визначено вичерпний перелік платників єдиного внеску, якими, зокрема, є роботодавці, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Базою для нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Також платниками єдиного внеску відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 цього Закону є особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для таких осіб є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, то такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Крім того, враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску.

Частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ визначено, що єдиний внесок для платників, зокрема, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлюється у розмірі 22 % до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Роботодавців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, треба розглядати як окремих платників єдиного внеску.

Отже, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками незалежно від того, чи є такі особи одночасно найманими працівниками в межах такої діяльності або підприємцями.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року (абзац четвертий частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).

Визначення бази нарахування єдиного внеску для зазначених платників у разі відсутності доходу (прибутку) у звітному році є обов’язковим згідно з нормами п. 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ.

Відповідно до ст. 5 цього Закону розроблено Порядок № 1162, що є нормативно-правовим актом, положення якого обов’язкові для виконання платниками єдиного внеску.

Дія зазначеного Порядку, що визначає питання, зокрема, взяття на облік та зняття з обліку платників єдиного внеску в органах доходів і зборів, поширюється на платників єдиного внеску, зокрема осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (п. 3 розділу І Порядку № 1162).

Зазначені платники, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію, подають заяву протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі на отримання документа, що підтверд­жує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Зняття з обліку осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію здійснюється органами доходів і зборів на підставі їхньої заяви після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку (абзац сьомий частини першої ст. 5 Закону про ЄСВ).

Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 1162 у разі прий­няття, зокрема, рішення про припинення діяльності платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію, платник єдиного внеску зобов’язаний у десятиденний строк з дня прийняття відповідного рішення подати до контролю­ючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску та копію розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи.

Таблиця 6

Скільки сплачувати ФОП та самозайнятим особам у 2017 році

Категорія ФОП

Сума ЄСВ

Мінімальний страховий внесок

Строк сплати

за місяць, грн

за квартал, грн

за рік, грн

ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування

Мінімальний страховий внесок (22 % мінімальної зарплати)

704,00

2 112,00

8 448,00

До 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19 квітня, 19 липня, 19 жовтня, 19 січня 2018 р.)

Платники єдиного податку першої групи

0,5 мінімального страхового внеску (3 200 грн × 22 % × 0,5)

352,00

1 056,00

4 224,00

ФОП, які обрали загальну систему оподаткування

Мінімальний страховий внесок (22 % мінімальної зарплати)

704,00

Мають право на сплату авансових платежів

8 448,00

Остаточний розрахунок за календарний рік — до 10 лютого наступного року

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність

Мінімальний страховий внесок (22 % мінімальної зарплати)

704,00

Мають право на сплату авансових платежів

8 448,00

Остаточний розрахунок за календарний рік — до 1 травня наступного року

Отже, у разі прийняття особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, рішення про припинення діяльності як платника єдиного внеску, дотримання вимог Порядку № 1162 є обов’язковим.

Останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня надходження до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску.

При цьому така особа користується правами, виконує обов’язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася нею як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

У разі порушення порядку зняття з обліку в органі доходів і зборів платника єдиного внеску, на якого не поширюється дія Закону про держреєстрацію, такий платник залишається платником єдиного внеску, а отже, має обов’язок щодо сплати такого внеску (табл. 6, с. 33).

Пільгові платники у 2017 році

Категорія платника

Пільга зі сплати ЄСВ

ФОП, які обрали загальну систему оподаткування

Звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу

ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність

Не застосовується

Фермерське господарство

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Зауважимо, що фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.

Таке господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа — підприємець. Господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі статуту.

При цьому якщо фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, то воно має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу.

А якщо фермерське господарство не має статусу юридичної особи, тобто організовується на основі діяльності фізичної особи — підприємця, то воно має статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці членів такого господарства, якими є виключно фізична особа — підприємець та члени її сім’ї.

Головою сімейного фермерського господарства може бути лише член відповідної сім’ї.

Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян відповідно до ст. 27 Закону № 973 (за трудовим договором (контрактом)) може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок (ст. 1 Закону № 973).

Статтями 3 та 4 Закону № 973 надано визначення голови та членів фермерського господарства.

Членів фермерського господарства (далі — фермери) не віднесено до переліку платників єдиного внеску, визначеного частиною першою ст. 4 Закону про ЄСВ. Водночас вони мають право на добровільну сплату єдиного внеску (частина перша ст. 10 Закону про ЄСВ).

Зазначені особи беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Особи, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), підлягають загально­обов’язковому державному соціальному страхуванню.

Отже, фермерське господарство є платником та страхувальником для осіб, які працюють у ньому на зазначених умовах.

Єдиний внесок за найманих працівників сплачується страхувальниками на умовах і в порядку, визначених Законом про ЄСВ.

Для фермерів єдиний внесок встановлюється у розмірі 22 % суми, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (у 2017 р. — 704 грн).

Єдиний внесок зазначені особи сплачують щомісяця в розмірі, установленому в договорі про добровільну участь, до 20 числа місяця, що настає за місяцем, за який він сплачується.

Фермери формують та подають самі за себе звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору. Звітним періодом є тривалість дії договору. Звіт подається за формою згідно з додатком 6 до Порядку № 435 (титульний аркуш та таблиця 1).

Сплачені суми єдиного внеску в разі дострокового розірвання договору про добровільну участь поверненню не підлягають, при цьому період, за який сплачено єдиний внесок, враховується до страхового стажу тільки за умови подання цього звіту (пп. 3 п. 2 розділу V Інструкції № 449).

Отже, голова фермерського господарства не має права на добровільну сплату єдиного внеску. Право на добровільну участь мають лише члени фермерського господарства. В такому разі якщо фермерське господарство є юридичною особою (голова є засновником) без найманих працівників, то він має право на нарахування єдиного внеску (на свою заробітну плату) задля зарахування періоду до страхового стажу. Якщо голова — ФОП, то він зобов’язаний сплачувати єдиний внесок.

Хто сплачує добровільно

Платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:

  • члени фермерського господарства, особистого селянського господарства;
  • особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 — 5 частини першої цієї статті, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (п. 1 частини першої ст. 10 Закону про ЄСВ).

Зазначені особи беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів у строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору.

Єдиний внесок для осіб, які мають право на добровільну сплату внеску, встановлюється у розмірі 22 %.

Чи можна сплатити за попередній період

Договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2010 р.). При цьому сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок (704 грн за місяць) та більшою за суму єдиного внеску, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору.

В яких випадках допускається дострокове розірвання договору про добровільну участь

Договір про добровільну участь може бути достроково розірваний —застрахованою особою:

  • за її бажанням, якщо договір діяв не менше одного року;
  • у разі систематичного порушення умов договору територіальним органом доходів і зборів;
  • органом доходів і зборів у разі:
  • набуття застрахованою особою відповідно до Закону про ЄСВ зобов’язань щодо участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
  • виникнення обставин, що не відповідають визначеним Законом про ЄСВ вимогам до осіб, які мають право брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;
  • систематичного порушення застрахованою особою умов договору;
  • смерті застрахованої особи;
  • за згодою сторін, якщо договір діяв не менше одного року.

В інших випадках дострокове розірвання договору про добровільну участь не допускається.

«Гарячі лінії»

Дата: 23 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42