Податок на майно

Класифікація майна

19.06.2017 / 14:46

Основою будь-якої господарської діяльності є майно (власність), яке поділяється на рухоме та нерухоме. Нерухоме майно становить більше половини всієї власності юридичних та фізичних осіб.
Оподаткування, здавання майна в оренду, перерозподіл майнових часток — ось неповний перелік операцій, при здійсненні яких потрібне чітке визначення типів (видів) нежитлових приміщень.
Розглянемо на прикладі, чому визначення точної класифікації об’єктів нерухомого майна має важливе значення для їхніх власників.

Первинна класифікація

Раціональне використання майнових об’єктів неможливе без його первинної класифікації, зокрема віднесення до певного типу (виду) житлових/нежитлових приміщень.

Державний реєстратор прав містить інформацію про речові права на об’єкти нерухомого майна, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ст. 5 Закону № 1952).

Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов’язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об’єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пп. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу).

Податок на майно складається з податку на майно, відмінне від земельної ділянки (далі — податок на нерухоме майно), транспортного податку та плати за землю.

Схема

Зазначимо, що така узагальнена класифікація нерухомого майна має дуже приблизний і переважно наочний характер та може бути зручною лише для реєстраційних цілей (зокрема, подання податкової звітності).

Як відбувається класифікація

Оскільки оподаткування нерухомого майна, наприклад земельних ділянок або родовищ корисних копалин, які можливо використовувати для потреб різних галузей промисловості, ґрунтується на фактичному або очікуваному рентному доході від експлуатації таких об’єктів нерухомості, постає реальна необхідність використання відповідного класифікатора нерухомого майна.

Діючі норми Податкового кодексу вже містять реальні приклади поглиблено-деталізованої класифікації, наприклад: виробничі корпуси, складські приміщення саме промислових підприємств; будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тощо.

Інструментом ідентифікації об’єктів нерухомості в частині їх приналежності до відповідних типів нерухомого майна є Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом № 507 (далі — Класифікатор), як складова частина Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, призначений для використання органами центральної виконавчої влади та всіма суб’єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Об’єктами класифікації є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Одиницею класифікації в Класифікаторі є, як правило, будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо). Для комплексних будівель, що складаються з кількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо. Водночас головним критерієм приналежності об’єктів нерухомості до підрозділу «Комплексні промислові споруди» (електростанції, збагачувальні фабрики тощо) є відсутність у таких будівель характерних ознак будинків.

Будівлі класифікуються за їхнім функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для кількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), мають бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначено таким чином:

  • обчислити відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі та віднести ці приміщення згідно з їхнім призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угрупування;
  • потім класифікувати будівлю за методом «зверху — вниз»: спочатку віднести до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі, потому  — до підрозділу (два розряди коду) житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі;
  • відтак визначити групу (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу;
  • насамкінець вибрати належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи.

Чому так важлива точна класифікація

Чітка класифікація об’єктів нерухомості для цілей оподаткування необхідна для визначення об’єкта оподаткування.

У багатьох випадках візуальна приналежність об’єктів нерухомого майна до того чи іншого класу є помилковою.

Наприклад, помилково вважають, що такі нежитлові приміщення, як будівлі поштамтів, будівлі центрів обробки, сортування та перевезення пошти/преси, будівлі зональних вузлів зв’язку, будівлі центрів обслуговування споживачів, будівлі центрів поштового зв’язку, будівлі вузлів поштового зв’язку, відділів поштового зв’язку, пунктів поштового зв’язку, будівлі відділень доставки/експедирування, мають кодифікуватися в класі 1241 «Вокзали, аеровокзали, будівлі засобів зв’язку та пов’язані з ними будівлі» групи 124 «Будівлі транспорту та засобів зв’язку» підрозділу 12 «Будівлі нежитлові», оскільки слово «пошта» у нас асоціюється із засобами зв’язку.

Але Класифікатором для таких приміщень передбачено клас 1220 «Будівлі офісні» групи 122 «Будівлі офісні» підрозділу 12 «Будівлі нежитлові», до якого належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, у тому числі для поштових відділень.

Пільги в оподаткуванні

Податковим кодексом передбачено надання податкових пільг і преференцій з податку на нерухоме майно. Однак підставою для застосування пільг у більшості випадків є правильна класифікація об’єктів нерухомого майна.

Наприклад, пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу визначено, що не є об’єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Приклад

Основним видом господарської діяльності підприємства є виробництво фруктових і овочевих соків (код 10.32 за Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010).

Крім цього, підприємство є власником овочесховища і вважає, що на його об’єкт нерухомості як на такий, що призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, поширюється податкова пільга з податку на нерухоме майно, передбачена пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.

Податковим кодексом визначено, що сільськогосподарський товаровиробник — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, і здійснює операції з її постачання (пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Суб’єкти господарської діяльності підлягають обов’язковій реєстрації у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України із зазначенням основного виду економічної діяльності у порядку, визначеному постановою № 118. Порядок визначення основного виду економічної діяльності підприємства наведено у Методологічних положеннях щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства, затверджених наказом № 607.

Основний вид економічної діяльності — вид діяльності підприємства, на який припадає найбільший внесок у валову додану вартість, при цьому він необов’язково має частку 50 або більше відсотків у валовій доданій вартості (п. 2 наказу № 607).

Таким чином, підприємство може скористатися податковою пільгою, передбаченою пп. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу, якщо результат його господарської діяльності відповідає критеріям, визначеним пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а основний вид економічної діяльності задовольняє умови п. 2 наказу № 607.

Отже, об’єкти нерухомості мають високу економічну цінність, оскільки призначені для тривалого використання і не зникають у процесі використання. А точна класифікація такого об’єкта є підставою для застосування податкових пільг або преференцій, наданих чинним податковим законодавством.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон № 1952 — Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Постанова № 118 — постанова Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України». Наказ № 408 — наказ Мінфіну України від 10.04.2015 р. № 408 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Наказ № 507 — наказ Держстандарту України від 19.08.97 р. № 507 «Щодо затвердження Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів» [ДК 013-97]». Наказ № 607 — наказ Держкомстату України від 14.12.2006 р. № 607 «Про затвердження Методологічних положень щодо визначення основного виду економічної діяльності підприємства»

«Гарячі лінії»

Дата: 28 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42