ЗЕД

Контроль за розрахунками

19.06.2017 / 15:33

Загальний порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічними операціями регулюється Законом № 185, Декретом № 15-93 та Інструкцією № 136. Дізнаємося, які нюанси виникають при розрахунках за такими операціями та про що слід пам’ятати, здійснюючи зовнішньоекономічні розрахунки.

Експортні операції

Суб’єкт ЗЕД, здійснюючи експорт, має дотримуватися так званого правила 180 днів (частина перша ст. 1 Закону № 185). Це означає, що виручка підлягає зарахуванню на рахунки суб’єкта ЗЕД у банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в конт­рактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення митної декларації (далі — МД) на експортовану продукцію (п. 2.1 Інструкції № 136). У разі експорту робіт, транспортних і страхових послуг зазначений строк обчислюється починаючи з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує їх виконання.

Важливо
У зв’язку з набранням чинності Законом № 1724 03.01.2017 р. вимоги частини першої ст. 1 Закону № 185 не поширюються на експорт послуг (крім транспортних і страхових), прав інтелектуальної власності, авторських та суміжних прав.
Відповідно до частини п’ятої ст. 1 Закону № 185 Нацбанк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Зауважимо, що банком у наведеному вище контексті вважається будь-який уповноважений банк або інша уповноважена фінансова установа, а також їх філії, відділення (п. 1.1 Інструкції № 136). Відповідно до п. 3 ст. 1 Декрету № 15-93 під терміном «уповноважений банк» слід розуміти будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Нацбанку України на проведення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів.

Банк починає відлік законодавчо встановленого строку розрахунків з того календарного дня, що настає за днем оформлення МД або підписання акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг, та знімає експортну операцію з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок суб’єкта ЗЕД. Слід також пам’ятати, що відповідно до п. 2.4 Інструкції № 136 у разі коли згідно з чинним законодавством МД на продукцію, яка вивозиться з митної території України, не оформляється (тобто вивозиться продукція у сумі, що не перевищує 100 євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті), банк знімає експортну операцію з контролю після надходження за експортним договором виручки за цю продукцію на користь резидента.

Зазначимо, що перевищення строків розрахунків за експортними операціями резидентів дозволяється на підставі висновку.

Імпортні операції

Згідно з чинним законодавством суб’єкт ЗЕД — імпортер товарів (робіт, послуг) теж має дотримуватися деяких правил, здійснюючи попередню оплату за придбаний у нерезидента товар, роботи чи послуги.

Отже, відповідно до п. 3.1 Інструкції № 136 суб’єкт ЗЕД повинен одержати відповідний висновок, якщо за умовами зовнішньоекономічного договору, що передбачає відстрочення поставки, товари (тобто послуги), не будуть надані йому протягом законодавчо встановленого строку розрахунків з моменту:

  • здійснення авансового платежу;
  • виставлення векселя на користь постачальника імпортованого товару;
  • перерахування банком коштів на користь нерезидента — при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива. При цьому згідно з Правилами МТП № 500 під терміном «документарний акредитив» слід розуміти угоду, за якою банк, що діє за дорученням клієнта (заявника), повинен протягом певного часу виплатити зазначену суму третій особі (бенефіціару). Порядок здійснення упов­новаженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями затверджено Постановою № 514.

Як уже зазначалося, відповідно до частини п’ятої ст. 1 Закону № 185 Нацбанк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Тобто якщо імпортер перерахує кошти за товар, а потім отримає цей товар із ввезенням в Україну протягом законодавчо встановленого строку розрахунків з моменту здійснення такого перерахування, висновок йому не потрібен.

Уповноважений банк починає відлік законодавчо встановленого строку розрахунків за імпортними операціями з наступного календарного дня, що настає після:

  • дня здійснення імпортером авансового платежу за товари
  • дня виставлення векселя на користь постачальника
  • дня списання коштів з рахунку банку

При розрахунках у формі документарного акредитива уповноважений банк має надати суб’єкту ЗЕД письмове повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента, в якому зазначається така інформація: назва нерезидента та його банку, номер договору та номер акредитива, валюта та сума платежу, дата списання коштів.

Довідково
Якщо перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, то перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, що настає за днем закінчення дії таких обставин. При цьому підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору (ст. 6 Закону № 185).

Банк знімає з контролю операцію імпортера у разі ввезення товару на територію України, якщо ця продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню на підставі таких МД: IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Безмитна торгівля», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування», та у разі наявності інформації про цю операцію в реєстрі МД, в інших випадках — після подання резидентом документа, який за умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції (виконання робіт, надання послуг).

У разі оплати передплатних періодичних поліграфічних видань підставою для перерахування коштів нерезиденту відповідно до п. 3.4 Інструкції № 136 може бути належним чином оформлена передплатна квитанція або виставлений до сплати рахунок незалежно від фактичного строку, за який здійснюється передплата (але не більше одного року). При цьому якщо резидент не оформлює акт, рахунок (інвойс) або інший документ, що засвідчує отримання резидентом передплачених періодичних видань, банк знімає таку імпортну операцію з контролю.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції № 136 уповноважений банк контролює своєчасність розрахунків лише щодо тієї частини імпортного договору резидента, яка передбачає розрахунки в грошовій формі (у разі зміни умов бартерного договору, що передбачає заміну зобов’язань резидента з постачання товару на зобо­в’язання щодо оплати товару нерезиденту повністю або частково в грошовій формі).

Про що слід пам’ятати

Проводячи зовнішньоекономічні розрахунки, суб’єкти ЗЕД мають зважати й на і­нші моменти. Звертаємо увагу на головні з них.

Пунктом п. 1.7 Інструкції № 136 предбачено, що чинним законодавством можуть бути встановлені інші строки розрахунків, ніж ті, які визначені статтями 1 і 2 Закону № 185. Наприклад, у ст. 6 цього Закону визначено, що розрахунки за експортно-імпортними операціями після перерахування суб’єктами космічної діяльності, а також суб’єктами літакобудування, авансу за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, а також з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів здійснюються у строк до 500 календарних днів. Перевищення зазначеного строку потребує відповідного висновку.

Слід зауважити, що зовнішньоекономічний договір може передбачати постачання продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг або здійснення платежу в кілька етапів. У такому разі відповідно до п. 1.4 Інструкції № 136 банк контролює строки розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом постачання продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг, а щодо імпортних операцій — окремо за кожним фактом здійснення платежу.

Пунктом п. 1.5 Інструкції № 136 встановлено порядок розрахунків у разі якщо згідно з умовами договору валюта платежу відрізняється від валюти ціни. Перевіряючи повноту розрахунків за такою операцією, банк використовує передбачені у договорі умови перерахування валюти ціни у валюту платежу, які дають змогу однозначного визначення курсу (крос-курсу), за яким здійснюється перерахування.

У разі відсутності таких умов використовується:

  • офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Нацбанком України на дату платежу, якщо однією з валют є гривня;
  • курс, що склався на Московській міжбанківській валютній біржі або встановлений центральним банком країни СНД чи Балтії на дату платежу, якщо одна з валют є валютою країни СНД чи Балтії, а інша — не є гривнею;
  • курс на останню дату публікації у Financial Times, яка передує даті платежу — у решті випадків.

Сума передоплати, що її повернув нерезидент у зв’язку з невиконанням сторонами своїх зобов’язань, може бути зменшена на суму комісійних винагород, яку утримали банки-нерезиденти (п. 1.10 Інструкції № 136). Це відбувається тоді, коли оплата комісійних винагород резидентом — отримувачем коштів передбачена умовами імпортного договору і підтверджена відповідним банківським документом або підтверджена відповідним банківським документом.

Якщо оплата комісійної винагороди передбачена імпортним договором і за кожним окремим платежем за таким договором не перевищує 50 євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, то підтвердження не потрібне.

Водночас звертаємо увагу, що згідно зі ст. 387 Господарського кодексу суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Нацбанком України вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

Нацбанком України починаючи з 2012 р. цілою низкою постанов встановлено вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб — підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Нацбанку України.

У зв’язку із запровадженням вимоги щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

При цьому згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, слід пам’ятати, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки, яка не надходитиме на рахунок клієнта, призведе до порушення вимог законодавства України.

На сьогодні чинною є постанова № 410, згідно з п. 4 якої уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

  • в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції);
  • в інших валютах (якщо загальна сума зобов’язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 дол. США).

Водночас вимоги п. 4 цієї постанови  не поширюються на випадки припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка).

Імпорт — без ввезення

Строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів. Таку вимогу встановлено п. 2 Порядку № 1392. Відлік 180-денного строку розпочинається з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а в разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву — з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Відповідальність

Порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, які передбачені статтями 1 і 2 Закону № 185 або встановлені Нацбанком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, призводить до нарахування пені (ст. 4 зазначеного Закону).

Зауважимо, що загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Контроль за стягненням пені покладається на податкові органи (за результатами документальних перевірок).

При прийнятті до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комі­сією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента щодо стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону № 185 або встановлені Нацбанком України відповідно до цих статей, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

При цьому:

  • у випаду ухвалення судом рішення про відмову в позові повністю чи частково або у разі припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону № 185 або встановлені Нацбанком України відповідно до зазначених статей, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено;
  • у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону № 185 або встановлених Нацбанком України відповідно до зазначених статей, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Декрет № 15-93 — Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Закон № 185 — Закон України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Закон № 1724 — Закон України від 03.11.2016 р. № 1724-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг». Постанова № 410 — постанова Правління Нацбанку України від 13.12.2016 р. № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринку». Постанова № 514 — постанова Правління Нацбанку України від 03.12.2003 р. № 514 «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями». Порядок № 1392 — Порядок визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1392. Інструкція № 136 — Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена постановою Правління Нацбанку України від 24.03.99 р. № 136. Правила МТП № 500 — Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, видання МТП № 500

«Гарячі лінії»

Дата: 28 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42