Податок на майно

Оподаткування нерухомості: що важливо знати

11.07.2017 / 11:52

Літо — пора не тільки подорожей та відпочинку, а й період, коли потрібно сплатити податок на нерухоме майно, що належало фізичним особам у минулому році.
Зауважимо, що сплачують податки не лише ті, хто продавав або здавав в оренду свої приміщення, квартири, гаражі, а ще й ті, у кого площа квартири або будинку більша за пільгову.
Хто, за що і як має сплатити податок на нерухоме майно у цьому році, читайте далі.

Ким установлюються ставки податку

Податок на нерухоме майно у складі податку на майно належить до місцевих податків.

Сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, встановлені ст. 7 Податкового кодексу з дотриманням критеріїв, установлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми таких рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу).

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених вищезазначеним підпунктом.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’яз­ковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єд­наннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ст. 73 Закону № 280).

Хто є платником податку

Фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно. У разі перебування об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб Податковий кодекс визначає платників податку таким чином:

  • якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
  • якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
  • якщо об’єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Як сплачувати співвласникам

Фізичні особи — співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомляти контролюючий орган за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Що є базою оподаткування

Базою оподаткування податком  є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно) та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Які об’єкти не оподатковуються

Перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування, визначено пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу.

До об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування, віднесено, зокрема*: 

  • об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки
  • будівлі дитячих будинків сімейного типу
  • житлова нерухомість, непридатна для проживання, у тому числі у зв’язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад
  • об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину
  • будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг
  • об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім’ям, у яких виховується п’ять та більше дітей

* Не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до ст. 266 Податкового кодексу у період з 14.04.2014 р. до 31 грудня року, в якому завершено АТО, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Пільги з податку

База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

  • для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 60 м2;
  • для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 120 м2;
  • для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), — на 180 м2.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік) (пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу).

Важливо
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу визначено пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, незалежно від її соціального статусу.

Також сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Такі пільги встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування (пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу).

Не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків і зборів (пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу).

Крім того, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 вищезазначеного Кодексу).

Податкова пільга надається шляхом:  

  • податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору
  • зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору
  • встановлення зниженої ставки податку та збору
  • звільнення від сплати податку та збору (п. 30.9 ст. 30 Податкового кодексу)

Коли пільга не застосовується

Пільги з податку, передбачені підпунктами  266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу, для фізичних осіб не застосовуються до:

  • об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої вищеза­значеним підпунктом;
  • об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Яку ставку застосовувати

Ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу).

У 2017 р. податок на нерухоме майно сплачується фізичними особами за звітний 2016 р.

На 2016 р. ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебували у власності фізичних та юридичних осіб, встановлювалися за рішеннями сільських, селищних, міських рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 3 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування.

Зауважимо, що з 01.01.2017 р. до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 р. відповідно до Закону № 1791 ставки, встановлені таким органом місцевого самоврядування, зокрема, з податку на нерухоме майно застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Які вимоги не застосовуються

У 2017 р. до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих на виконання Закону № 1791, не застосовуються такі вимоги:

  • зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому діятимуть нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4 Податкового кодексу);
  • рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Кодексу);
  • до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належить, зокрема, до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників податків та набирає чинності з початку бюджетного періоду (пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Кодексу);
  • офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Кодексу (п. 12.5 ст. 12);
  • Закону № 1160.

Як обчислюється податок

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку.

Порядок обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості  

  • за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до пп. «а» або пп. «б» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу, та відповідної ставки податку
  • за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної згідно з пп. «а» або пп. «б» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Кодексу, та відповідної ставки податку
  • за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної згідно з пп. «в» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу, та відповідної ставки податку
  • сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в», розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості
  • за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, загальна площа якого перевищує 300 м2 (для квартири) та/або 500 м2 (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» — «г», збільшується на 25 000 грн на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку)

Отже, обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу).

На підставі чого сплачувати

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату су­ми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Тобто фізичним особам — платникам податку на нерухоме майно податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку за 2016 р. надсилаються контролюючим органом до 01.07.2017 р.

Нерухомість куплено наприкінці року

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою — платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Власник нерухомості живе в іншій країні

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам — нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів. Отже, потрібно або приїжджати самому і чекати на таке повідомлення-рішення, або звертатися до когось із проханням, щоб перевіряли поштову скриньку.

Є можливість звіритися

Підпунктом 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу передбачено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

  • об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
  • розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
  • права на користування пільгою зі сплати податку;
  • розміру ставки податку;
  • нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Право власності набуто усередині року

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника — починаючи з місяця, в якому виникло право власності.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Коли і як сплачувати

Податок на нерухоме майно сплачується фізичними особами за місцем розташування об’єкта/об’єктів оподаткування протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичні особи — платники податків повинні сплачувати податки і збори, встановлені Податковим кодексом, через установи банків та поштові відділення.

У разі якщо зазначені особи проживають у сільській (селищній) місцевості, вони можуть сплачувати податки і збори через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків і зборів, форма якої встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 57.5 ст. 57 Податкового кодексу).

Форму квитанції про прийняття податків і зборів затверджено наказом № 714.

За що відповідає платник

Якщо сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому Податковим кодексом (п. 54.5 ст. 54).

Довідково
Податкове повідом­лення-рішення — це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Податковим кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання такого платника податку — фізичної особи з причин, не пов’язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, зокрема з податку на нерухомість, транспортного податку і плати за землю, конт­ролюючий орган складає податкові повідомлення-рішення за формою «Ф», затвердженою наказом № 1204.

Одним із принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство України, є загальність оподаткування. Кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Кодексу).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу).

Штрафи за несплату

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

  • при затримці до 30 календарних днів включно, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше ніж 30 календарних днів, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу (ст. 126 Податкового кодексу).

Також при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, розпочинається нарахування пені починаючи з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу).

Пеня, визначена цим підпунктом, та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлено, нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 % річних облікової ставки Нацбанку України, що діє на кожний такий день.

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Для кого діють особливі правила

Оподаткування нерухомості на тимчасово окупованій території та території населених пунктів на лінії зіткнення має певні особливості.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО, та осіб, які проживають у зоні проведення АТО або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом № 1669.

Крім того, п. 38 розділу XX Податкового кодексу установлено, що тимчасово, на період проведення АТО, для платників податків, які станом на 14.04.2014 р. мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, визнаній такою відповідно до постанови № 254, або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону № 1207 (території АР Крим та м. Севастополя).

Об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до ст. 266 Податкового кодексу у період з 14.04.2014 р. по 31 грудня року, в якому завершено проведення АТО.

Нараховані та сплачені за період проведення АТО суми податку на нерухоме майно відповідно до ст. 266 Податкового кодексу за об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення АТО не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника рахунку в банку.

До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов’язань не застосовуються строки давності, встановлені ст. 102 Податкового кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов’язань платників податків, які припиняють свою діяльність.

Пропонуємо розглянути на окремих прикладах, як розраховується податок на нерухомість.

Довідково
Cтавки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості за 2016 р. встановлювалися у розмірі, що не перевищує 3 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування. На 01.01.2016 р. мінімальна заробітна плата становила 1 378,00 грн.

У наведених нижче прикладах застосовано ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1 % — 13,78 грн (1 378,00 х 1 %), а для прикдаду 9 — ще й 0,5 % — 6,89 грн (1 378,00 грн х 0,5 %).

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.  Закон № 280 — Закон України від 21.05.97 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні». Закон № 1160 — Закон України від 11.09.2003 р. № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Закон № 1207 — Закон України від 15.04.2014 р. № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Закон № 1669 — Закон України від 02.09.2014 р. № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Закон № 1791 — Закон України від 20.12.2016 р. № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році». Постанова № 254 — Постанова Верховної Ради України від 17.03.2015 р. № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями». Наказ № 714 — наказ Мінфіну України від 17.08.2015 р. № 714 «Про затвердження форми Квитанції про прийняття податків і зборів». Наказ № 1204 — наказ Мінфіну України від 28.12.2015 р. № 1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків».  ДК 018-2000 — Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507

«Гарячі лінії»

Дата: 26 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42