Інтерв’ю

Українська енергетика на порозі глобальних змін

29.09.2017 / 15:13

Після багаторічних перемовин у червні 2017 р. Україна узгодила план приєднання до європейської континентальної енергосистеми і організації європейських операторів енергомереж ENTSO-E. Як швидко може відбутися об’єднання енергосистем та в якому стані сьогодні перебуває вітчизняна енергетична галузь, розповів Іван ПЛАЧКОВ, голова Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї, міністр палива і енергетики України у 1999, 2005 — 2006 рр.

фотоІване Васильовичу, розпочнемо з оцінки стану справ в українській енергетиці.

Для об’єктивної оцінки паливно-енергетичного комплексу України варто зробити короткий екскурс в історію галузі. На початок незалежності паливно-енергетичний комплекс України був одним із найпотужніших, високотехнологічних і найрозвинутіших у світі. У нас була найбільша щільність електрифікації, ми добували близько 75 млрд кубів газу, переробляли 55 млн т нафти. Україна повністю забезпечувала громадян первинними і вторинними енергоресурсами. Більше того, ми були плацдармом трьох енергетичних експансій у Європу — нафтової, газової і електричної.

Тільки вдумайтесь, у Радянському Союзі Україна займала близько 3 % території, а її промисловий потенціал, у тому числі енергетичний, становив 27 %. Нафтогазовий комплекс нинішньої Росії розвивався українцями.

На жаль, ми не осмислили цей потенціал і почали проводити цілий каскад реформи. Але очікуваного позитивного результату не отримали, оскільки все відбувалося безсистемно, ситуативно і рефлекторно. Відтак сьогодні нафта в Україні не переробляється — 1 млн т із 55 млн т, і це за наявності шести нафтопереробних заводів. Не краща ситуація з газом, ми добуваємо 20 млрд кубометрів ресурсу, при тому, що раніше цей показник становив 75 млрд кубометрів. На додачу, маємо дефіцит електроенергії. У нас частка атомної генерації в загальному енергобалансі становить 60 %, а теплові електростанції через застаріле технологічне устаткування працюють вкрай неефективно. Усе це, зрозуміло, відбивається на тарифах. Як первинні, так і вторинні енергоресурси в Україні досить дорогі не тільки через кон’юнктуру цін на енергоресурси в світі, а й через низьку технологічність наших підприємств.

Тобто про енергетичну незалежність говорити ще рано?

У 2005 р. за нашими підрахунками енергетична залежність за всіма видами енергоресурсів становила приблизно 70 %. Наразі ситуація не покращилася. Йдеться не про залежність від якоїсь певної країни, а в цілому. Газу — недостатньо, нафти і ядерного палива не виробляємо, а проблема з вугіллям взагалі в жодні рамки не вкладається. Хто колись зміг би припустити, що антрацит купуватимемо в США чи в Південній Африці, коли в нас його було більш ніж достатньо? Так склалися обставини, але непокоїть і те, що навіть з тими шахтами, які знаходяться на підконтрольній Україні території, ми не можемо розібратися і зробити так, щоб вони запрацювали. Чималу роль у цьому відіграє 30-мільярдний борг споживачів перед обленерго, які у свою чергу заборгували Енергоринку, а той — генеруючим компаніям, а кому вже вони винні — вугільникам чи газовикам — ніхто не знає. І цей борг — 30 млрд грн «висить» над галуззю і всіма українцями.

 
Україна добуває газу
20
млрд кубометрів

Чи є шанс, що прийнятий новий Закон «Про ринок електроенергії» врегулює ситуацію? 

У цілому це сучасний прогресивний Закон, який відповідає всім європейським трендам, усім тенденціям, що запроваджуються у таких передових країнах, як Франція та Німеччина. Але він розрахований на державу, в якій вирішено основні економічні проблеми. З 30-мільярдним боргом цей Закон не працюватиме. Крім того, для його імплементації потрібно підготувати 70 підзаконних актів, 20 з яких уже мали бути готові у серпні. Поки що НКРЕКП, Міненерговугілля України й інші відповідальні органи презентують лише законопроекти. Мушу констатувати в Україні кризу виконавчої влади, через що найпередовіші ідеї часто зводяться нанівець. Тому в питанні реалізації закону я не оптиміст.

Які проблеми в енергетиці слід вирішувати вже зараз?

Насамперед потрібно вирішувати системні проблемні питання. Перше — упорядкувати форми власності в паливно-енергетичному комплексі. Не обов’язково приватизувати чи націоналізувати компанії, треба зробити їх справді публічними. Друге стосується тарифної політики. Вона має бути логічна з точки зору співвіднесення ціни первинних та вторинних енергоресурсів, прозорою, відповідати вартості енергоресурсу і справедливою. Щодо останнього, то йдеться про те, що держава має враховувати рівень доходів населення і відповідно впливати. Скажімо, для того щоб не піднімалися тарифи на газ, потрібно видобувати більше газу. Щоб збільшити видобуток, потрібно системно підходити до вирішення питання рентних платежів, встановлення стимулюючого податкового режиму для компаній, виставляти на відкриті аукціони ділянки для інвесторів. Для цього, зрозуміло, потрібні сильна політична воля та розумні некорумповані чиновники.

Яке місце в Україні відводиться нині «зеленій енергетиці»?

Зелену енергетику треба розвивати, вона має право бути. Але слід до всього підходити зважено, враховувати кліматичні умови, рельєф та всі інші аспекти. Якщо є відповідна територія, де 320 сонячних днів на рік, то між тепловою і сонячною електростанціями краще віддати перевагу останній і не возити вугілля з-за кордону. Але великі ставки на відновлювану електроенергетику робити не варто. Думка про її екологічну та економічну вигоду не зовсім правильна. Де б не була вироблена кіловат • година, її вартість і міра шкідливості однакові. Візьмемо для прикладу вітрові електростанції, які згубно впливають на екосистему. Сонячні електростанції працюють на кремнієвих батареях, питання їх утилізації стоїть дуже гостро.

Кожна країна уважно досліджує це питання, розглядає можливості, доцільність і розвиває те, що вона вважає за потрібне. Китай на сьогодні робить найбільший акцент на атомній енергетиці. У рік країна запускає 8 — 10 блоків потужністю 1 000 МВт. Вони розуміють, що сонцем і вітром не обійдуться, бо треба розвивати індустрію. Частка відновлюваної енергетики у них становить лише 0,01 %.

 
Потрібно негайно інтегрувати українську енергосистему в європейську. Тоді прийдуть великі європейські компанії з сотнями мільярдів обігу, які будуть зацікавлені у виробленні електроенергії в Україні і транспортуванні її до Європи

У червні Україна погодила план приєднання ОЕС України до євро­пейської енергосистеми EN TSO-E. Зважаючи на всі проблеми галузі, що чекає на нашу державу з цим кроком?

Так, рішення про приєднання до європейської енергосистеми прийнято. При правильній організації процесу, політичній волі вищого керівництва країни ми можемо інтегруватися вже за два роки. Якщо ми інтегруємо енергосистему, то вважайте, що ми вже в Євросоюзі. Тоді і реформи, і зміни в законодавстві, і інвестиції підуть значно швидше, ніж це відбувається зараз.

Цей крок взаємовигідний як Україні, так і Європі. Поясню детальніше чому. Найбільша проблема в енергетиці на сьогодні — це викиди. Україна взяла зобов’язання перед Європою зменшити у 5 — 7 разів викиди на ТЕС, які працюють на вугіллі. Це потребує колосальних фінансових вкладень, яких немає.

Вважаю, що вихід один — потрібно негайно інтегрувати українську енергосистему в європейську. Тоді прийдуть великі європейські компанії (такі як E.ON, Engie) з сотнями мільярдів обігу, які будуть зацікавлені у виробленні електроенергії в Україні і транспортуванні її до Європи. Вони тотально замінюватимуть обладнання на нове з ефективними очисними системами.

Крім того, у європейців є інший інтерес. Високорозвинені країни розумні й намагаються по-максимуму вивести із своєї території об’єкти промисловості. Сьогодні у Великій Британії, Франції, Німеччині немає жодного хімічного, металургійного виробництв — всі в Індії, Китаї, Пакистані. Зараз вони думають, як вивести і виробництво електроенергії. І для нас це шанс, як для енергетики, так і для країни в цілому. Буде ставитися нове обладнання, модернізуватися система, ремонтуватися мережі. Україна може стати тим плацдармом для вироблення високотехнологічної електроенергії і поставляти її в інші країни. Завдяки цьому розвиватиметься і вся інша інфраструктура. Енергетика стане базою для розвитку економіки.

Розмову вела Ірина РИБНІЦЬКА

Замовте доставку онлайн, заповнивши форму, або за телефоном 044 501 06 30

«Гарячі лінії»

Дата: 23 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42