Юридична практика

Якщо надмірну сплату ПДВ не підтверджено

17.10.2017 / 18:03

Вищим адміністративним судом України (далі — ВАСУ) при розгляді справи щодо повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого ПДВ було взято до уваги, що факт переплати ПДВ та відповідно виникнення у позивача права на отримання з державного бюджету сум такого податку як таких, що були сплачені помилково, у заявлених розмірах не було підтверджено належним чином.

Судове рішення

ВАСУ у справі № 826/4297/16 було встановлено, що ТОВ «З», здійснюючи з 13.12.2012 р. та 06.08.2013 р. митне декларування товару, а саме телекомунікаційного обладнання за контрактами від 07.11.2012 р. та від 31.05.2013 р., подано до міської митниці ДФС вантажні митні декларації.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею ДФС здійснено митне оформлення товарів та випущено у вільний обіг у звичайному порядку згідно з поданими до митного оформлення документами зі сплатою всіх обов’яз­кових митних платежів.

У подальшому ТОВ «З» звернулось із заявою від 17.09.2015 р. щодо повернення на поточний рахунок позивача помилково сплачених до бюджету сум ПДВ у розмірі 3 835 959,83 грн, у мотивування якої зазначено, що під час митного оформлення імпортованого обладнання і програмного забезпечення згідно з вантажними митними деклараціями від 13.12.2012 р. та від 06.08.2013 р. декларантом до складу ціни товару було включено ПДВ, який помилково нараховувався на вартість програмного забезпечення та ліцензії на використання програмного забезпечення, що постачалося разом з обладнанням.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач своїм листом від 20.10.2015 р. повідомив про відсутність правових підстав для повернення коштів з Держбюджету України.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що факт переплати ПДВ та відповідно виникнення у позивача права на отримання з держбюджету сум такого податку як таких, що були сплачені помилково, у заявлених розмірах не підтверджується, а тому в таких діях відповідача відсутні ознаки бездіяльності, а також підстави для повернення помилково сплачених до бюджету сум ПДВ у розмірі 3 835 959,83 грн.

Таку позицію Окружного адміністративного суду підтримав і апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів ВАСУ зазначені висновки судів вважає правильними і такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою ст. 19 Конституції визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок, умови та процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовано. Зокрема, частинами першою — четвертою ст. 301 Митного кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов’язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 — 43.5 ст. 43 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання проводиться лише після повного погашення платником такого податкового боргу. Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом такого платника) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платником заяви готує висновок про повернення зазначених сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення сум коштів з відповідного бюджету.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим п. 1 розділу ІІІ Порядку № 618  (чинного на час виникнення спірних правовідносин) для повернення з держбюджету митних та інших платежів, помилково та/або надміру сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, що підписується керівником і головним бухгалтером суб’єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заяву може бути подано не пізніше 1095  дня, що настає за днем зарахування коштів до Держбюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника — юридичної особи, або прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Відповідно до п. 7 розділу III Порядку  № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно з п. 11 розділу ІІІ цього Порядку за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку митним органом готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що в обґрунтування виникнення права на повернення з державного бюджету сум ПДВ як таких, що були сплачені помилково під час митного оформлення імпортних товарів, ТОВ «З» посилається на обставини оподаткування звільнених від цього операцій з поставки програмного забезпечення (як складових обладнання), а також операцій з передачі права користування програмним забезпеченням (ліцензії).

Так, згідно з п. 261 підрозділу 2 розділу  XX Податкового кодексу тимчасово, з 01.01.2013 р. до 01.01.2023 р., звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції. Для цілей цього пункту до програмної продукції належать, зокрема: результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальної та/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/або онлайн-сервісів.

Згідно з частиною четвертою ст. 51 Митного кодексу під час визначення митної вартості носіїв інформації, які імпортуються, що містять програмне забезпечення для обладнання з обробки даних, враховується лише вартість носія інформації за умови виділення з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, вартості програмного забезпечення та/або вартості носія. Відомості щодо вартості програмного забезпечення та/або вартості носія повинні базуватися на документально підтверджених даних.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов контракту від 07.11.2012 р. позивачем задекларовано згідно з митною декларацією від 13.12.2012 р. товари, а саме: пристрої для приймання, перетворення та передачі або відновлення голосу, зображень та іншої інформації, включаючи пристрої для комутації та маршрутизації: комутатор — 1 од., мультиплекс — 1 од.; машини автоматичного оброблення інформації  (що містять в одному корпусі: центральний блок об­роблення інформації, системи управління — 10 од., процесор).; монітор кольоровий.

Так, заявлена митна вартість товару за вантажною митною декларацією від 13.12.2012 р. становила 740 034,52 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 5 915 095,92 грн.

Зі змісту договору від 07.11.2012 р. та додатків до нього вбачається, що окремо вартість ліцензійних платежів за таким конт­рактом, у тому числі вартість за право користування програмним забезпеченням у визначених контрактом цілях сторонами не визначалася.

Водночас колегія суддів ВАСУ зазначає, що вартість програмного забезпечення, яка входила до загальної вартості обладнання, а також операції з постачання програмної продукції у 2012 р. не звільнено від оподаткування ПДВ.

Щодо виконання умов договору від 31.05.2013 р. слід зазначити, що позивачем задекларовано згідно з митною декларацією від 06.08.2013 р. товари, а саме: пристрої для приймання, перетворення та передачі або відновлення голосу, зображень та іншої інформації, включаючи пристрої для комутації та маршрутизації  (платформи обробки сигнального трафіку — 2 пари (4 од.) в розібраному стані).

Заявлена митна вартість товару за вантажною митною декларацією від 06.08.2013 р. становила 4 500 000,00 дол. США, що в національній валюті еквівалентно 35 968 500,00 грн.

Зі змісту наданих позивачем документів, зокрема додатків до контракту, без надання перекладу з англійської мови на українську та документів, що надавалися декларантом до митного оформлення, не вбачається за можливе встановити перелік програмного забезпечення, що постачалося разом з обладнанням, та визначити його вартість окремо від самого обладнання (відповідних носіїв).

Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів ВАСУ дійшла висновку про непідтвердження факту переплати ПДВ у розмірі 3 835 959,83 грн та відповідно виникнення у позивача права на отримання ПДВ як такого, що сплачено помилково.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР. Бюджетний кодекс — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI. Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Податковий кодекс  — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Порядок № 618 — Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, конт­роль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 р. № 618 (втратив чинність)

«Гарячі лінії»

Дата: 2 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00