Бухоблік

Власна справа: інтернет-торгівля

13.11.2017 / 15:04

Чимало підприємців мають ідеї щодо створення бізнесу в Інтернеті, однак вони постають перед проблемою, як це реалізувати на практиці.
Про те, хто може займатися електронною комерцією, з чого починати, чим заборонено торгувати, як здійснюються розрахунки, коли обов’язково реєструватися платником ПДВ і застосовувати РРО, йтиметься у цій статті.

Загальні аспекти

Нормативні документи, які регулюють різноманітні аспекти діяльності інтернет-торгівлі, наведено в табл. 1. Такі документи розглядаються також у листі № 196/0/20-14.

Як зазначено в табл. 1, базовим нормативним документом, який регламентує здійснення інтернет-торгівлі, є Закон про електронну комерцію, відповідно до якого інтернет-торгівля належить до електрон­ної торгівлі (яка згідно зі ст. 3 цього Закону є господарською діяльністю у сфері електрон­ної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-телекомунікаційних систем). Таблиця 1

Нормативний документ

Призначення

Закон про електронну комерцію

Базовий нормативний документ, який регламентує здійснення інтернет-торгівлі,
правові вимоги до неї

Закон про захист прав споживачів

Регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту

Правила № 103

Визначають відносини між споживачем і суб’єктом господарювання — продавцем товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями на підставі договору купівлі-продажу, укладеного на відстані чи поза торговельними або офісними приміщеннями, а також регламентують вимоги в дотриманні прав споживачів щодо належної якості, безпеки і належного торговельного обслуговування

Правила № 104

Регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування

Правила № 185

Регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування

Порядок № 833

Визначає загальні умови провадження торговельної діяльності суб’єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців)

Реалізація товару дистанційним способом — укладення електрон­ного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом про електрон­ну комерцію, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору (п. 14 частини першої ст. 3 Закону про електронну комерцію).

Інтернет-магазин — засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину (п. 8 частини першої ст. 3 зазначеного Закону).

Тобто в термінах Закону про електронну комерцію «інтернет-торгівля» — це електронна торгівля, внаслідок якої товари реалізуються дистанційним способом посередництвом інтернет-магазину.

Хто може займатися електронною комерцією

Враховуючи норми частини другої ст. 1 і ст. 7 Закону про електронну комерцію, слід зауважити, що його вимоги поширюються на суб’єктів господарювання — юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

При цьому в листі № 196/0/20-14 зазначено, що такому виду діяльності, як інтернет-торгівля відповідає клас КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет» групи КВЕД 47.9 «Роздрібна торгівля поза магазинами» ДК 009:2010. Згідно з Метод­основами № 396 зазначений клас включає роздрібну торгівлю за допомогою компаній поштового замовлення або мережі Інтернет, тобто діяльність із роздрібної торгівлі, де покупець здійснює свій вибір, засновуючись на рекламних оголошеннях, каталогах, інформації веб-сайтів чи будь-якій іншій рекламній продукції, та здійснює замовлення поштою, телефоном або через мережу Інтернет (зазвичай за допомогою спеціальних засобів, розміщених на веб-сайті). Товар, який купується, може бути або безпосередньо завантажений з інтернет-сайту, або доставлений покуп­цеві. 

Слід зауважити, що у суб’єктів господарювання, які займаються інтернет-торгівлею, цей вид діяльності має бути внесений до Єдиного державного ре­єстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Чи можуть «єдинники» торгувати через інтернет-магазин

Платники єдиного податку можуть здійснювати інтернет-торгівлю при дотриманні інших умов перебування на спрощеній системі оподаткування, передбачених ст. 291 Податкового кодексу (листи № 11229/0/71-12/15-2217є та № 88/ФОП/20-40-13-01-15).

Є певні принципові обмеження торгівлі для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку першої групи. Так, відповідно до пп. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу на першій групі платників єдиного податку можуть перебувати фізичні особи — підприємці, які:

  • не використовують працю найманих осіб;
  • здійснюють винятково роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках;
  • провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню;
  • обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300 000 грн.

Тобто фізична особа — підприємець — платник єдиного податку першої групи не може здійснювати роздрібний продаж товарів через Інтернет. Вона може торгувати лише на ринку. Водночас така особа може за посередництвом Інтернету провадити господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, перелік яких наведено в п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу. Наприклад, надавати таку послугу, як виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням. Очевидно, що через Інтернет можна прийняти заявку на надання послуги, отримати оплату. Крім того, інтернет-сайт виконуватиме рекламну функцію. А відправлення споживачеві власне виготовленого килимового виробу здійснюватиметься через транспортну організацію або ж замовник забере його самостійно.

Зауважимо, що для фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку другої і третьої груп і для юридичних осіб якихось специфічних обмежень для інтернет-торгівлі немає.

Важливо
У суб’єктів господарювання, які займаються інтернет-торгівлею, цей вид діяльності має бути внесений до ЄДР.
 

Яку інформацію про себе інтернет-торговець має розмістити

Перелік такої інформації наведено в ст. 7 Закону про електронну комерцію (найменування, місцезнаходження, код тощо) та в частині другій ст. 13 Закону про захист прав споживачів (порядок прийняття претензій, характеристика, ціна продукції тощо).

У разі порушення цього правила до торговця може бути застосовано штраф у розмірі 30 % вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн), та у разі коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’яз­ковий облік доходів і витрат — у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн).

З іншої сторони, і покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов’язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення (частина друга ст. 8 Закону про електронну комерцію).

Чим заборонено торгувати через Інтернет

Відповідно до п. 1.3 Правил № 103 асортимент товарів, що продаються на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, визначається суб’єктом господарювання самостійно, крім товарів, продаж яких згідно із законодавством заборонений.

Слід зауважити, що єдиного законодавчого акта, який би містив перелік товарів, заборонених до продажу через Інтернет, немає. Суб’єкт господарювання, який планує займатися продажем відповідного товару, має скористатися правилами, ліцензійними умовами тощо, які регламентують продаж такого товару, і переглянути їх на предмет заборони.

Наведемо приклади.

Алкогольні напої. Пунктом 4 Правил № 854 передбачено, що суб’єкт господарювання повинен торгувати алкогольною продукцією у відповідних торговельних приміщеннях. На цій підставі у листі № 20887/6/99-99-22-07-03-15 зазначено, що суб’єкт господарської діяльності не має права займатись торгівлею алкогольними напоями через інтернет-магазин.

Лікарські засоби. Відповідно до п. 27 Ліцензійних умов № 929 торгівля лікарськими засобами здійснюється винятково через аптечні заклади і не може здійснюватися дистанційно та шляхом електронної торгівлі, а також поштою і через будь-які заклади, крім аптечних, та поза ними.

Таким чином, лікарські засоби через Інтернет продавати не можна.

Причому в листі № 8506-1.2/4.3/17-12 зазначено, що Ліцензійні умови не містять заборони щодо розміщення інформації про аптечний заклад та наявні в ньому лікарські засоби у мережі Інтернет.

Як здійснюються розрахунки

Порядок вчинення електронних правочинів регламентовано розділом ІІІ (статті 10 — 16) Закону про електронну комерцію. Наведемо основні моменти.

Електронні правочини (між продавцем і покупцем) вчиняються на підставі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція може бути зроблена продавцем шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет (в інтернет-магазині) тощо.

Відповіддю покупця про її прийняття (акцепт) може бути заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі. Причому така заява може бути підписана одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифрова послідовність, отримана під час реєстрації покупця в інтернет-магазині — так званий пароль).

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть
здійснюватися:                                                         

  • з використанням платіжних інструментів
  • з використанням електронних грошей
  • шляхом переказу коштів
  • шляхом оплати готівкою тощо

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджують факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Облік сайту

Слід зауважити, що інтернет-магазин — це інтернет-сайт, призначений для продажу продукції. Сайт містить інформацію про продавця, товари (послуги), пропоновані до продажу, способи оплати, доставки тощо. Тож насамперед суб’єкту господарювання, який планує здійснювати інтернет-торгівлю, необхідно придбати чи іншим чином отримати сайт у користування. Варіанти можуть бути різні: оренда сайту; придбання сайту як об’єкта авторського права; придбання права використання сайту (без авторських прав); самостійне виготовлення сайту (з отриманням чи ні авторських прав). Окрім власне витрат на отримання сайту виникають витрати на його обслуговування (реєстрація доменного імені, розміщення на сервері, супроводження тощо).

Розглянемо найпопулярніший варіант отримання сайту — самостійне виготовлення сайту з отриманням авторських прав на нього.

Виготовити сайт можна силами власних чи залучених програмістів або ж його розробку замовляють сторонній організації. У замовленні та/або в договорі на розробку вказують про авторські права на новостворений сайт, які виникатимуть за суб’єктом господарювання — замовником.

З точки зору бухобліку підприємство створює власними силами (чи придбаває) нематеріальний актив. Тому виготовлений (придбаний) сайт обліковують у порядку, передбаченому ПБО 8, у групі «Авторське право та суміжні з ним права» на однойменному субрахунку 125.

Введення сайту в господарський оборот документують Актом введення в господарський оборот об’єкта права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типової форми № НА-1, затвердженої наказом № 732).

Надалі протягом строку корисного використання нараховується амортизація нематеріального активу (авторських прав на сайт). Особливості нарахування амортизації (у тому числі метод амортизації) визначено ПБО 8.

Сума нарахованої амортизації списується на рахунок 93. Таким чином, вартість нарахованої амортизації зменшує фінансовий результат (рахунок 79), який є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Причому ті підприємства, які коригують фінансовий результат на фінансові різниці, мають застосовувати фінансові різниці, встановлені пунктами 138.1 і 138.2 ст. 138 Податкового кодексу, а саме збільшують фінансовий результат на суму нарахованої в бухобліку амортизації сайту і зменшують результат на суму амортизації, нарахованої за правилами пп. 138.3.4 п. 138.3 зазначеної статті. В останньому підпункті сказано, що строк амортизації для авторських прав (група 5) визначається відповідно до правовстановлюючого документа, але не менше двох років. А якщо в таких правовстановлюючих документах строк не встановлено, то він може становити не менше двох і не більше 10 років. Таким правовстановлюючим документом буде відповідний договір чи інший документ (приміром, наказ, розпорядження керівника щодо розробки, Акт на введення в господарський оборот тощо).

Фізичні особи — підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, також можуть включати до складу своїх податкових витрат суму нарахованої амортизації сайту відповідно до вимог підпунктів 177.4.6 — 177.4.9 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу, а саме:

  • сайт пов’язано з провадженням господарської діяльності;
  • ведеться окремий облік сайту (об’єкта нематеріальних активів);
  • розрахунок амортизації здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації;
  • строк корисного використання для нарахування амортизації — відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як два роки;
  • витрати на придбання сайту підтверджено документально.

Витрати на придбання сайту не впливають на податковий облік єдиного податку замовників фізичних осіб — підприємців і юридичних осіб платників єдиного податку.

Довідково
Фізичні особи — підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, можуть включати до складу своїх податкових витрат суму нарахованої амортизації сайту.

Чи реєструватися платником ПДВ

Пунктом 181.1 ст. 181 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, які, зокрема, постачаються з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, перевищує 1 млн грн, то така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої груп. При цьому особою для цілей розділу V Кодексу є, зокрема, юридична особа та фізична особа — підприємець (пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, будь-який суб’єкт господарювання, чи то юридична, чи фізична особа — підприємець, які здійснюють продаж товарів через інтернет-магазин, при досягненні обсягів постачання 1 млн грн будуть зобов’язані зареєструватися платником ПДВ (крім осіб, які є платниками єдиного податку першої — третьої груп).

Пільга з ПДВ

Відповідно до п. 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу тимчасово, з 01.01.2013 р. до 01.01.2023 р., звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції (до якої відносяться комп’ютерна програма, її компоненти, інтернет-сайт тощо).

Особливості застосування цієї пільги, включаючи розгляд поняття «комп’ю­терна програма», наведено в УПК № 536. Розглянемо окремі аспекти.

Звільняються від оподаткування ПДВ лише операції з постачання сайту (програмної продукції) у разі переходу права власності на сайт від постачальника до покупця. Не звільняються від оподаткування операції з постачання послуг (виконання робіт) із розробки сайту.

Отже, якщо суб’єкт господарювання придбаває сайт у платника ПДВ, продавець такого сайту не нараховує податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п. 261 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу. Якщо ж у платника ПДВ придбаваються окремі послуги (роботи) з розробки сайту, такий платник — постачальник послуг з розробки сайту за операціями з постачання таких послуг нараховує податкові зобов’язання з ПДВ у загальному порядку, а замовник таких послуг — платник ПДВ у загальному порядку відображає податковий кредит при отриманні таких послуг на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Витрати на обслуговування сайту

Витрати на обслуговування сайту інтернет-магазина (реєстрація доменного імені, розміщення на сервері, супроводження тощо) в бухобліку включаються до складу витрат на збут (рахунок 93). Таким чином, у бухобліку вони зменшують фінансовий результат, який є основою для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток. Податкові різниці для таких витрат не передбачені.

Якщо послуги з обслуговування сайту надаються платником ПДВ, вони оподатковуються ПДВ у загальному порядку. Замовник — платник ПДВ матиме право на податковий кредит на загальних підставах при отриманні таких послуг на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Бухоблік витрат з виготовлення і обслуговування сайту інтернет-магазину у підприємства-замовника наведено в табл. 2. Виготовлення сайту замовляється у сторонній організації, яка не є платником ПДВ.

Таблиця 2

№ з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума,
грн

Дебет

Кредит

1

Здійснено передоплату розробнику

371

311

30 000

2

Отримано виконані роботи з розробки

154

631

30 000

3

Взаємозалік заборгованостей

631

371

30 000

4

Сплачено за реєстрацію доменного імені на 12 місяців

371

311

1 560

5

Отримано послуги з реєстрації доменного імені

93

631

1 560

6

Взаємозалік заборгованостей

631

371

1 560

7

Сплачено хостинг на 12 місяців

371

311

2 400

8

Введено сайт у господарський
оборот

125

154

30 000

9

Отримано послуги хостингу

93

631

2 400

10

Взаємозалік заборгованостей

631

371

2 400

11

Нараховано амортизацію сайту за перший рік експлуатації

93

133

3 000

Форми розрахунків

Як зазначалося вище, відповідно до частини першої ст. 13 Закону про електронну комерцію розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електрон­них грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою тощо.

Найпопулярнішим із цих способів на сьогодні є розрахунок платіжною карткою (один із видів платіжних інструментів).

Розглянемо основні проблемні питання, пов’язані з використанням цих карток.

Слід зауважити, що електронні гроші — одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі. Випускати електронні гроші може винятково банк. Базову інформацію про цей вид розрахунку і перелік банків, які мають право здійснювати випуск електронних грошей, наведено на сайті Нацбанку України.

З юридичної точки зору електронні гроші є зобов’язанням емітента (емітентом можуть бути тільки банки) на відповідну суму коштів у гривнях. Наприклад, якщо торговцю надійшла від покупця оплата електронними грошима в розмірі 1 000 одиниць вартості (грн), це означає, що емітент (банк) зобов’язується оплатити торговцю 1 000 грн на його банківський рахунок в обмін на такі 1 000 одиниць вартості. У бухобліку електронні гроші відображаються на субрахунку 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті».

Платники єдиного податку не можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) через електронні платіжні системи (лист № 3132-04/18028-02). У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі, він зобов’язаний перейти на звичайну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (пп. 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу).

Зверніть увагу
У разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж у грошовій формі, він зобов’язаний перейти на звичайну систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.

Розрахунки шляхом переказу коштів

Це так званий безготівковий розрахунок, коли покупцеві виписують рахунок на оплату, який він оплачує через банківську установу, перераховуючи кошти зі свого рахунку на рахунок продавця. В такому разі кошти оплати надходять на банківський рахунок продавця.

Оплата готівкою

Покупець може вносити готівку до каси продавця чи передавати її кур’єру, який доставляє замовлений товар. Останній може отриману готівку передавати до каси чи одразу здавати до банківської установи або до операторів поштового зв’язку для перерахування на банківський рахунок продавця. За загальним правилом, при прийманні готівки торговець має застосовувати РРО.

Розрахунки карткою через Інтернет

Продаючи товари (послуги) через інтернет-магазин, суб’єкт господарювання нерідко приймає оплату від покупців за допомогою платіжних карток. Причому оплата за продані товари (послуги) надходить на банківський рахунок продавця.

З’ясуємо, чи повинен продавець застосовувати РРО і видавати чек покупцеві?

Зауважимо, що необхідність застосування РРО і видачі чека покупцеві обґрунтовано в листі № 6556/6/99-99-22-07-03-15.

Так, дія Закону про РРО поширюється на всіх суб’єктів господарювання та їх господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до ст. 2 цього Закону розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу).

Розрахунковий документ — документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону про РРО суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням електронного платіжного засобу за умови доставки його користувачу (п. 3 розділу VII Положення № 705).

Зауважимо, що згідно з листом № 6556/6/99-99-22-07-03-15 при здійсненні розрахунків за товари (послуги) суб’єкти господарювання зобов’язані відповідно до Закону про РРО застосовувати РРО, у тому числі у разі здійснення безготівкових розрахунків із використанням мережі Інтернет. При цьому розрахункові документи при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видаються у випадку їх безпосереднього надання споживачу.

Водночас якщо не визначено місце розрахунків, проведених на підставі рахунку у безготівковій формі за допомогою платіжних карток Visa і MasterCard при наданні інформаційно-консультаційних послуг, отриманні комп’ютерних та інших програм за допомогою мережі Інтернет, РРО не використовується.

Щодо місця розрахунків слід зазначити таке:

  • розрахункові документи при продажу товарів (послуг) через мережу Інтернет видаються у випадку їх безпосереднього надання споживачу;
  • якщо не визначено місце розрахунків, проведених на підставі рахунку у безготівковій формі при наданні доступу до контенту на сайті за допомогою мережі Інтернет, РРО не використовується.

Статтею 2 Закону про РРО визначено, що місце проведення розрахунків — це місце, де здійснюються розрахунки з покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. Тобто місце розрахунків — це місце, де покупець здійснює оплату або де він отримує товар (послугу). Таким чином, якщо товар, наприклад, програмне забезпечення, покупець отримав, завантаживши його з Інтернету, РРО не застосовується, чек не друкується і покупцю не надається, тому що місце розрахунків чітко не визначено. А якщо таке місце отримання можна чітко визначити (товар отримано покупцем в приміщенні продавця, з рук в руки, на пошті, від кур’єра тощо), РРО застосовується, чек друкується і разом з оформленим гарантійним талоном надається покупцеві.

Довідково
Якщо не визначено місце розрахунків, проведених на підставі рахунку у безготівковій формі за допомогою платіжних карток Visa і MasterCard при наданні інформаційно-консультаційних послуг, отриманні комп’ютерних та інших програм за допомогою мережі Інтернет, РРО не використовується.

Нюанси застосування РРО розглянемо у формі запитань-відповідей.

Чи потрібно застосовувати РРО при продажу товарів за допомогою мережі Інтернет у разі проведення розрахунків платіжними картками Visa, MasterCard, LiqPay та іншими за умови доставки таких товарів поштою або кур’єрською службою та який документ при цьому надається споживачу?

Доставка товарів, придбаних при продажу товарів за допомогою мережі Інтернет, у разі проведення розрахунків платіжними картками може здійснюватися, зокрема, поштою та як власною кур’єрською службою, так і сторонньою кур’єрською організацією за договором з продавцем.

У разі доставки товару поштою за умови передоплати із застосуванням платіжних карток Visa, MasterCard, LiqPay та інших суб’єкт господарювання повинен вкласти в поштове відправлення розрахунковий документ установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів, із зазначенням у касовому чеку «передоплата товарів» або у разі проведення розрахунків за відстроченим платежем — проводяться через РРО з використанням режиму попереднього програмування «погашення кредиту». При цьому роздрукування розрахункового документа на РРО здійснюється на підставі виписки з фінансової установи.

У випадку продажу товарів, на які встановлено гарантійні терміни, обов’язково надається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює, у яких обов’язково робиться відмітка про дату продажу та найменування суб’єкта господарювання, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом суб’єкта господарювання.

Якщо доставка товару здійснюється поштою за умови післяплати, то в момент отримання товару на поштовому відділенні покупець вносить кошти для перерахування на банківський рахунок продавця. Відповідний документ, що підтверджує факт оплати товару, у цьому випадку зобов’язане видавати поштове відділення. Документом, що свідчить про отримання того або іншого товару, буде видаткова накладна продавця, вкладена суб’єктом господарювання (продавцем) у посилку.

У разі доставки товару за допомогою кур’єрської служби за умови передоплати із застосуванням платіжних карт аналогічно, як і у разі доставки товару поштою, продавець при продажу товарів повинен забезпечити доставку покупцю раніше роздрукованого розрахункового документа (чеку) разом із придбаним товаром та відповідним чином оформленим гарантійним талоном.

Якщо доставка товару здійснюється кур’єрською службою за умови післяплати, то кур’єр видає розрахунковий документ (чек) покупцю в момент оплати коштів за придбаний товар. При цьому розрахунковий документ (чек) повинен бути роздрукований з використанням РРО, зареєстрованого на транспортний засіб, яким здійснюється доставка.

Таким чином, у разі якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар і розрахунок за нього було здійснено із застосування платіжних карток Visa, MasterCard, LiqPay та інших, за умови доставки таких товарів поштою або кур’єрською службою суб’єкт господарювання зобов’язаний видати розрахунковий документ встановленої форми (чек з РРО) та відповідним чином оформлений гарантійний талон.

Довідково
При продажу товарів, на які встановлено гарантійні терміни, обов’язково надається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює.

Чи потрібно суб’єкту господарювання застосовувати РРО у разі реалізації товарів (послуг), оплата за які здійснювалася за допомогою сервісу «Інтернет-банкінг»?

Слід зауважити, що у разі якщо покупець оплачує товар (послугу), використовуючи банківський сервіс «Інтернет-банкінг», то суб’єкт господарювання (продавець) зобов’я­заний видати розрахунковий документ установленої форми (чек з РРО) та відповідним чином оформлений гарантійний талон при безпосередньому наданні споживачеві товару (послуги).

Коли проводити розрахункові операції через РРО у разі розрахунку карткою?

Питання щодо з’єднання РРО з платіжними системами, які приймають кошти в безготівковій формі цілодобово за допомогою мережі Інтернет, наразі законодавчо не врегульовано. Тому доцільно проводити розрахункові операції через РРО після зарахування коштів на рахунок у розмірі отриманої оплати.

Водночас у разі якщо суб’єкт господарювання прийняв у покупця для розрахунку в інтернет-магазині банківську платіжну картку, то такий суб’єкт господарювання може оформити розрахунковий документ (касовий чек) та видати його покупцю разом з товаром незалежно від того, надійшли перераховані покупцем кошти на його розрахунковий рахунок чи ні. Причому у чеку може зазначатися форма оплати «Картка», «Інтернет-замовлення», «Передоплата», «Згідно із замовленням» тощо.

Таким чином, провести оплату через РРО (роздрукувавши чек) потрібно вже в момент отримання інформації на сайті продавця про здійснення оплати покупцем.

Якщо оплата здійснюється на підставі рахунків у безготівковій формі, а саме при переказі коштів з розрахункового рахунку суб’єкта господарювання, який отримує товари, роботи (послуги), на розрахунковий рахунок постачальника товару, робіт (послуг) згідно з рахунком-фактурою, чи потрібно застосовувати РРО?

У цьому разі при наданні послуг за допомогою мережі Інтернет РРО не застосовується.

Чи потрібно підприємству застосовувати РРО, якщо надана покупцеві банком-еквайром електронна квитанція про оплату замовленого на інтернет-сайті товару міститиме всі обов’язкові реквізити?

У разі якщо покупець, використовуючи мережу Інтернет, замовив у підприємства товар і розрахунок за нього було здійснено електронним платіжним засобом, то підприємство зобов’язане видати йому розрахунковий документ установленої форми (фіскальний касовий чек, надрукований РРО), а електронна квитанція про оплату замовленого на інтернет-сайті товару, яка надається банком, не може вважатися розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО.

Продавець — фізична особа — підприємець — платник єдиного податку. Чи потрібно йому застосовувати РРО?

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону про РРО не застосовуються РРО при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) (наданні послуг) фізичними особами — підприємцями, які відносяться згідно з Податковим кодексом до груп платників єдиного податку, що не застосовують РРО.

Водночас п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу передбачено, що РРО не застосовуються фізичними особами — підприємцями — платниками єдиного податку:

  • першої групи;
  • другої і третьої груп незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 млн грн.

Зазначені норми не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Статтею 2 Закону про РРО встановлено, що термін «технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту» для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі про захист прав споживачів.

Згідно зі ст. 1 Закону про захист прав споживачів технічно складні побутові товари — непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.

Таким чином, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку зобов’язані застосовувати РРО, якщо вони реалізують технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту, наведені в Переліку № 231. Обов’язок застосування РРО може виникнути також у платників єдиного податку другої і третьої груп, якщо обсяг їх доходу протягом року перевищить 1 млн грн. Застосування РРО розпочнеться з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення.

Зверніть увагу
Електронна квитанція про оплату замовленого на інтернет-сайті товару, яка надається банком, не може вважатися розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО.

Як доставляється товар

Доставити покупцеві замовлений товар можуть у різні способи (товар в електрон­ній формі може бути скачано покупцем із сайту інтернет-магазина, покупець може завітати до приміщення продавця і самостійно забрати товар, товар може бути доставлено кур’єрською службою чи поштою). Але в усіх цих випадках доставку товару оформляють якимось доку­ментом.

Відповідно до частини 11 ст. 11 Закону про електронну комерцію покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчи­нення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.

Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості:                              

  • умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги
  • найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги
  • гарантійні зобов’язання та інформація про інші послуги, пов’язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги
  • порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено

Замовлення на продовольчі та непродовольчі товари оформлюється на бланку замовлення у двох примірниках, у якому зазначаються:                                                           

  • найменування суб’єкта господарювання
  • назва товару
  • його ціна (за 1 кг або 100 г, одиницю розфасовки, упаковки, штуку, 1 м тощо)
  • кількість
  • загальна вартість товару, вартість послуг, що надаються додатково
  • дата (час) виконання замовлення тощо

Отже, оформляти доставку товару можна таким документом, як замовлення. Оскільки установленої форми замовлення немає, то кожен продавець розробляє її самостійно. При цьому така форма має містити відомості, наведені в частині 11 ст. 11 Закону про електронну комерцію та п. 2.4 Правил № 103.

Бланк замовлення слід заповнювати безпосередньо на сайті інтернет-магазину. Замовлення може складатися в паперовому (у двох примірниках — для продавця і покупця) або електронному вигляді

У разі доставки кур’єрською службою разом із замовленням складається вантажна декларація (експрес-накладна тощо).

Слід зауважити, що залежно від конкретної ситуації можуть складатися й інші документи (наприклад, ТТН тощо).

Бухгалтерський облік

Господарські операції в рамках інтернет-торгівлі відображаються у бухобліку в загальному порядку, прийнятому для відповідних операцій. Єдина специфічна особливість — якою датою визначати дохід, дату визначення податкового зобов’язання з ПДВ?

Отже, на сайті інтернет-магазину зафіксовано інформацію про здійснення покупцем оплати за товар/послугу. Причому кошти на рахунок продавця можуть ще не надійти. В бухобліку цю подію доцільно відобразити бухгалтерським записом Дт 333 Кт 70 (якщо передача придбаного товару/послуги відбувається в момент оплати) чи Кт 681 (якщо здійснюється передоплата за товар/послугу і передача останніх покупцю відбудеться пізніше). У разі зарахування коштів на рахунок (на підставі виписки банку) — Дт 311 Кт 333.

Дату збільшення податкового зобов’я­зання з ПДВ продавця (якщо він є платником ПДВ) у разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, слід визначати згідно з нормою п. 187.5 ст. 187 Податкового кодексу:

  • за датою, що засвідчує факт постачання платником податку товарів/послуг покупцю, оформлений податковою накладною;
  • за датою виписування відповідного рахунку (товарного чека) залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Бухоблік операцій з продажу товару через інтернет-магазин з попередньою оплатою карткою наведено в табл. 3.

Таблиця 3

№ 
з/п

Зміст
господарської операції

Бухгалтерський облік

Сума, грн

Дебет

Кредит

1

Отримано інформаційне повідомлення
на сайт інтернет-магазину про списання коштів
з рахунку покупця в оплату за замовлений товар, роздруковано чек РРО

333

681

600,00

2

Отримано кошти на банківський рахунок продавця (на підставі виписки банку)

311

333

600,00

3

Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ
(складено податкову накладну)

643

641

100,00

4

Списано комісію банку (згідно з випискою банку)

92

311

6,00

5

Передано товар (до якого додано чек РРО) кур’єрській організації для доставки покупцеві

361

702

600,00

6

Відображено податкове зобов’язання з ПДВ

702

643

100,00

7

Отримано звіт кур’єрської організації про доставку товару покупцеві

681

361

600,00

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про електронну комерцію — Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII «Про електронну комерцію». Закон про захист прав споживачів — Закон України від 12.05.91 р. № 1023-XII «Про захист прав споживачів». Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Наказ № 732 — наказ Мінфіну України від 22.11.2004 р. № 732 «Про затвердження типових форм первинного обліку об’єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів». Перелік № 231 — Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 р. № 231. Положення № 705 — Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління Нацбанку України від 05.11.2014 р. № 705. Порядок № 833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833. Правила № 103 — Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 103. Правила № 104 — Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджені наказом Мінекономіки України від 19.04.2007 р. № 104. Правила № 185 — Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185. Правила № 854 — Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.96 р. № 854. ПБО 8 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну України від 18.10.99 р. № 242. Методоснови № 396 — Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 р. № 396. ДК 009:2010 — Національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затверджений наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457. Ліцензійні умови № 929 — Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. № 929. УПК № 536 — Узагальнююча податкова консультація щодо особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання програмної продукції, затверджена наказом Міндоходів України від 07.10.2013 р. № 536. Лист № 88/ФОП/20-40-13-01-15 — лист ГУ ДФС у Харківській області від 03.03.2016 р. № 88/ФОП/20-40-13-01-15 «Щодо діяльності платників єдиного податку». Лист № 196/0/20-14 — лист Держпідприємництва України від 11.01.2014 р. № 196/0/20-14 «Щодо здійснення торгівлі через інтернет-магазин». Лист № 3132-04/18028-02 — лист Мінекономрозвитку України від 03.06.2015 р. № 3132-04/18028-02 «Щодо проблемних питань обігу та використання електронних грошей». Лист № 6556/6/99-99-22-07-03-15 — лист ДФС України від 30.03.2015 р. № 6556/6/99-99-22-07-03-15 «Щодо порядку проведення розрахунків у системі електронної торгівлі». Лист № 8506-1.2/4.3/17-12 — лист Держлікслужби України від 27.04.2012 р. № 8506-1.2/4.3/17-12 «Щодо окремих питань діяльності аптечних закладів». Лист № 11229/0/71-12/15-2217є — лист ДПС України від 11.12.2012 р. № 11229/0/71-12/15-2217є «Щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності». Лист № 20887/6/99-99-22-07-03-15 — лист ДФС України від 01.10.2015 р. № 20887/6/99-99-22-07-03-15 «Щодо використання реєстраторів розрахункових операцій»

 

Читай також: Витрати на розробку веб-сайту

«Гарячі лінії»

Дата: 6 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00