Акциз

Пальне за картками

26.12.2017 / 16:46

Під час обрання форми відпуску пального з АЗС (АГЗС) за талонами, смарт-картками, паливними картками у суб’єктів господарювання часто виникають запитання щодо визначення особи, яка має складати акцизні накладні у такому випадку, оскільки не завжди особи, які відпускають пальне через паливно-, газороздавальні колонки, є його власниками.
У цій статті з’ясуємо, які особи мають бути зареєстровані як платники акцизного податку при відпуску пального.

Якими документами регулюється

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов’язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів, установлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом № 281/171/578/155 (далі — Інструкція № 281).

Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для автомобільного транспорту встановлено Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженою наказом № 332.

Відповідно до п. 7.1 Інструкції № 281 відпуск нафтопродуктів споживачам здійснюється на підставі договорів або за готівку, зокрема, за талонами (форму, зміст і ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона; необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери) (пп. 10.3.3.1 пп. 10.3.3 п. 10.3 цієї Інструкції).

Отже, талони, смарт-картки, паливні картки за своїм змістом є товарно-розпорядчими документами (далі — ТРД), на підставі яких відбувається відпуск пального.

У випадку коли особа, не маючи місць зберігання та відпуску пального, здійснює придбання та реалізацію пального, слід розглядати ці договори, істотними умовами яких є:

  • предмет договору — продаж товару, який виступає як пальне в асортименті;
  • умови відпуску пального — заправка автомобілів уповноважених представників покупця — пред’явників ТРД, якими є власник пального та/або треті особи, з якими укладено окремі договори.

Розглянемо зазначене на умовній ситуації.

Ситуація

Для здійснення господарської діяльності підприємство «А» (покупець) уклало з підприємством «Б» (постачальник) договір постачання, згідно з умовами якого постачальник приймає на себе зобов’язання передати покупцю у власність товар (пальне), а покупець — прийняти його та 
оплатити.

Договором передбачено, що найменування і кількість товару визначаються накладними, одиницями його вимірювання є літри, а право власності на пальне переходить до покупця у момент підписання сторонами видаткової накладної, одночасно з якими здійснюється передача покупцю ТРД і набирають чинності умови відповідального зберігання пального у постачальника.

Придбане підприємством «А» за укладеним договором пальне надалі реалізується третім особам (клієнтам) на підставі окремо укладених договорів.

Передача товару підприємству «А» з відповідального зберігання здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів уповноважених представників клієнтів (пред’явників ТРД).

Виконання умов договору постачання між покупцем та постачальником підтверджується наданими постачальником підприємству «А» видатковими накладними, реєстрацією податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, у яких як найменування товару зазначаються відповідне найменування та марка пального, а покупцем — підприємство «А». У бухгалтерському обліку на субрахунку  281 «Товари на складі» підприємство «А» відображає збільшення кількості та вартості пального.

При цьому підприємство «А» як постачальник укладає однотипні договори постачання з клієнтами, згідно з умовами яких постачальник приймає на себе зобов’язання поставити клієнту пальне в асортименті партіями, а клієнт зобов’язується прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах договору.

Договорами передбачається, що підприємство «А» зобов’язується зберігати придбаний клієнтами товар протягом строку та на умовах, визначених договором.

Факт передачі товару у власність клієнта підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної.

Після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару підприємство «А» видає клієнту за видатковою накладною ТРД, при пред’явненні яких на відповідній АЗС клієнту видається товар.

Виконання підприємством «А» умов укладених договорів з клієнтами підтверджується складеними на підставі цих договорів податковими та видатковими накладними, в яких як найменування товару підприємство «А» зазначає відповідне найменування пального та його марку, яке відпускалось клієнтам у розмірі, що обраховувався в літрах, а також зменшенням кількості та вартості пального на субрахунку 281 «Товари на складі».

Таким чином, предметом укладених договорів постачання підприємств «А» та «Б» і клієнтами є отримання підприємством «А» у власність пального та подальша його реалізація (передача) у власність клієнтам (з місць зберігання у підприємства «Б»).

Які податкові наслідки

Визначення поняття реалізації пального наведено в абзаці другому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, згідно з яким це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

При цьому п. 44.1 ст. 44 вищезазначеного Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищезазначеними документами.

Статтею 9 Закону про бухоблік передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Однією з вимог до оформлення первинного документа є достовірне відображення змісту й обсягу господарської операції, а також одиниць її виміру.

Слід зауважити, що у наведеній ситуації підприємство «А» здійснило господарські операції, які змінили активи підприємства та підпадають під визначення терміна «реалізація пального» згідно з абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Відповідно до вимог п. 231.3 ст. 231 цього Кодексу в день реалізації пального (у наведеному випадку — на дату складання видаткової накладної) підприємство «Б» складає акцизну накладну, в якій покупцем виступає підприємство «А». При передачі пального на відповідальне зберігання підприємству «Б» акцизна накладна підприємством «А» не складається. Таку накладну підприємство «А» складає при відпуску пального з відповідального зберігання клієнтам (акцизна накладна складається в день виписки видаткової накладної, тобто в день здійснення реалізації пального).

Зверніть увагу, що у разі якщо умовами договору передбачено заправку автомобілів пред’явників ТРД у будь-яку годину доби та в будь-який день відповідного місяця, то згідно з абзацом п’ятим п. 231.3 ст. 231 Податкового кодексу такий відпуск пального є безперервним постачанням. У такому випадку підприємство «А» для кожного клієнта може скласти зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця (абзац четвертий цього пункту).

Підпунктом 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу встановлено, що особа, яка реалізує пальне, є платником акцизного податку. Така особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку контролю­ючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви за встановленою формою (пп. 212.3.4 п. 212.3 цієї статті).

Як зазначено в п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу, платник податку при реєстрації пального зобов’язаний скласти в елект­ронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з 
УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі — ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Таким чином, для цілей податкового обліку підприємство «А» вважається таким, що здійснює реалізацію пального та підлягає реєстрації платником акцизного податку, і, відповідно, зобов’язане складати і реєструвати акцизні накладні в ЄРАН.

Яка відповідальність

Згідно з п. 117.3 ст. 117 Податкового кодексу здійснення суб’єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб’єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців у розмірі 100 % вартості реалізованого пального.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бух­облік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Наказ № 281/171/578/155 — наказ Міністерства палива та енергетики України, Мін­економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України». Наказ № 332 — наказ Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 р. № 332 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту»

«Гарячі лінії»

Дата: 6 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00