Рівень самозабезпечення в Україні за більшістю харчових продуктів перевищує 100 %. Виняток становить категорія фруктів, зокрема винограду та ягід, забезпечення якими за підсумками 2016 р. було на рівні 84,9 % і дефіцит яких перекривається імпортом. Негативний баланс сформувався у 2014 р. — разом з анексією Криму Україна втратила 20 % виробництва винограду. До речі, внесок Криму в загальнонаціональне виробництво зерна був невеликим — у межах 5 %. Найбільш значуща втрата — виробництво рису, оскільки на півострові було розташовано понад 60 % посівів цієї культури. Однак цей ринок в Україні завжди був імпортозалежним — внутрішнє виробництво покривало максимум п’яту частину від потреби.
Виробництво на території України перевищує внутрішнє споживання в категоріях м’ясо і м’ясні продукти — 105,4 %, яйця — 114, молоко — 103,6, картопля — 101,6, овочі — 101,6 %. Рівень виробництва зерна більший за потребу внутрішнього ринку на 290 % (!). «Україна одна з небагатьох країн у світі, яка може експортувати понад половину зібраного врожаю», — підкреслює перший заступник міністра аграрної політики і продовольства Максим Мартинюк. У середньому на одну особу припадає 1 549 кг зерна, 54,5 — м’яса, 243,3 — молока.
До ТОП-5 областей з найбільшою питомою вагою у валовій аграрній продукції входять Вінницька (8,4 %), Полтавська (6,8), Київська (6,1), Харківська (6,1) і Дніпропетровська (6 %) області.
Передові позиції в рейтингу — лише частково заслуга місцевих аграріїв, оскільки основними факторами, що забезпечують вал зерна, залишаються природні — площа самого регіону, придатні для сільського господарства землі на його території і погодні умови. Так, не випадково найменший внесок у національне агровиробництво забезпечують Чернівецька (1,7 %) і Закарпатська (1,6 %) області — невеликі за площею, з горами та лісами. Наприклад, якщо у лідера агрорейтингу Вінниччини площа сільгоспземель і ріллі становить 1 838,2 тис. га, то в Чернівецькій і Закарпатській — 442,6 і 387,7 тис. га відповідно.
Погода — єдина змінна серед цих факторів, передбачити вплив якої стає все складніше через зміну клімату, якої зазнала Україна. Тетяна Адаменко, начальник відділу агрометеорології Гідрометцентру, наводить як приклад 2017 р., коли несприятлива погода істотно змінила планові показники врожаю: «Дефіцит опадів спостерігався в нехарактерних для цього регіонах, таких як Кіровоградська, Черкаська області, особливо постраждала Київщина. Погодні умови не сприяли формуванню високого врожаю», — зазначила вона.
У розрізі областей — основних постачальників продукції тваринництва ситуація не в усьому збігається із загальноаграрним рейтингом, оскільки дуже залежить від корпоративного сектору — розміщення великотоварного виробництва. Так, навіть одного великого підприємства досить, щоб вивести регіон у лідери: у Вінницькій області (перше місце рейтингу) розташовано основні потужності гіганта «Миронівський хлібопродукт», холдинг «Золотоніський бекон» вивів на друге місце Черкаську область, а компанія з данськими інвестиціями «Даноша», що займається свинарством, забезпечила потрапляння до ТОП-10 зовсім не сільськогосподарської Івано-Франківської області.
Молочною продукцією забезпечують Вінницька, Полтавська, Житомирська, Хмельницька і Львівська області.
Традиційно «солодкі» області України — це Вінницька, Полтавська та Хмельницька. Тут найбільші посіви цукрових буряків і основна кількість цукрових заводів у країні.
Ще один важливий елемент сільського господарства, що стрімко набирає популярність, — виробництво органічної продукції. Через високу ціну (в середньому на 30 % більше ніж неорганічні аналоги) виробники орієнтовані переважно на зовнішні ринки, однак пропозиція всередині країни поступово зростає. Найбільше площ під органікою — у Київській, Херсонській, Харківській областях.
Трудова структура галузі здебільшого відповідає регіональній концентрації АПК. З 2,866 млн осіб, зайнятих у сільському господарстві (з урахуванням рибної та лісової галузі), 205,8 тис. працюють у Вінницькій області, 167,5 тис. — у Харківській і 147,2 тис. осіб — у Черкаській.
Простежується кореляція і щодо рівня оплати праці — аграрно-активні регіони, представлені великою кількістю компаній, і висока конкуренція забезпечують підвищення зарплат.
У середньому у країні на початок 2017 р. середньомісячна заробітна плата штатних працівників підприємств сільського господарства і пов’язаних з ним послуг становила 3 916 грн. Діапазон — від 4 940 грн на Закарпатті (за рахунок фермерських господарств, що виробляють високомаржинальну нішеву продукцію) до 2 796 грн у Чернівецькій області. Загальна тенденція на ринку праці в усіх регіонах — поступове підвищення зарплати працівникам через необхідність протидіяти трудовій міграції на аграрні підприємства Польщі та інших європейських країн.
.jpg)
Автор:
