ПДФО

ПСП: нові правила та обчислення

16.01.2018 / 14:19

Податкова соціальна пільга (далі — ПСП), передбачена розділом IV Податкового кодексу, є одним із різновидів податкової пільги: вона дає змогу платнику податку на доходи фізичних осіб зменшити нарахований загальний місячний оподаткований дохід у вигляді заробітної плати. Який граничний розмір заробітної плати для застосування пільги у 2018 р., про приклади її застосування, обмеження, особливості надання «дитячої» ПСП, відповідальність за неправомірне застосування пільги дізнайтесь з цієї статті.

«Загальна» ПСП

Підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу розмір «загальної» ПСП, на яку має право будь-який платник податку, встановлено на рівні 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Водночас слід зауважити, що, незважаючи на збільшення протягом року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу чітко встановлено, що розмір ПСП визначається залежно від прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, тобто протягом звітного податкового року розмір ПСП залишається незмінним.

Статтею 7 Закону про Держбюджет-2018 встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 р. становить 1 762,00 грн.

З урахуванням вищезазначеного розмір «загальної» ПСП протягом 2018 р. становитиме 881,00 грн.

Граничний розмір зарплати

Відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн (у 2018 р. — 2 470,00 грн).

При цьому для цілей розділу IV Податкового кодексу заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Як визначається база оподаткування

Підпунктом 164.6 ст. 164 Податкового кодексу встановлено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, — обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму ПСП за її наявності.

Отже, при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб фактично визначається як нарахована заробітна плата, зменшена лише на суму ПСП за її наявності.

При цьому відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу «основна» ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 %.

Крім того, п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 цього пункту платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розділу IV Податкового кодексу, зокрема фізичні особи — резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти.

Підпунктом 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 розділу IV Кодексу, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 зазначеного Кодексу включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу ставка військового збору становить 1,5  % об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 зазначеного Кодексу, тобто з урахуванням вимог пп. 168.1.2 п. 168.1 цієї статті. Збір, як і податок на доходи фізичних осіб, сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку та збору до бюджетів.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, зазначені у ст. 171 Податкового кодексу (пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), а саме особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати і відповідно військового збору, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

При цьому оподаткуванню військовим збором підлягають доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами без вирахування сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, страхових внесків до Накопичувального фонду, у випадках, передбачених законом, а також ПСП за її наявності тощо.

Наприклад, заробітна плата платника податку, який відпрацював неповний місяць, становить 2 050,00 грн. Оскільки його дохід — у межах граничного розміру (2 470,00 грн), такий платник матиме право на застосування «загальної» ПСП. Податком на доходи фізичних осіб оподатковується заробітна плата, з якої вже утримано суму ПСП.

Податок на доходи фізичних осіб:

(2 050,00 грн  881,00 грн) х18 % = 210,42 грн.

Військовий збір:

2 050,00 грнх 1,5 % = 30,75 грн.

Усього до виплати:

2 050,00 грн  210,42 грн  30,75 грн = 1 808,83 грн.

Неповний робочий день

Працівник працює на 0,5 ставки (ставка 4 500,00 грн) неповний робочий день. Чи можна надавати йому ПСП («загальну») за умови, що він подав заяву про застосування пільги?

Статтею 56 КЗпП визначено випадки, в яких може встановлюватись неповний робочий день, зокрема, за угодою між працівником і роботодавцем. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Отже, якщо працівник працює на підприємстві на 0,5 ставки (неповний робочий день) за трудовим договором (контрактом) і отримує заробітну плату (розмір якої становить 2 250,00 грн і не перевищує визначений пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу граничний розмір доходу), то він має право на застосування до нарахованої заробітної плати ПСП, встановленої пп. 169.1.1 п. 169.1 зазначеної статті. При цьому мають бути дотримані всі вимоги цієї статті.

Якщо отримано лікарняні

Працівник користується «загальною» ПСП. У звітному місяці отримав крім заробітної плати ще й лікарняні. Як застосувати ПСП?

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (абзац третій пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Підпунктом 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу передбачено, що як виняток з цього підпункту виплати, пов’язані з тимчасовою втратою працездатності, включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку.

Водночас абзацом другим пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу встановлено, що ПСП не може бути застосована до доходів платника податку інших, ніж заробітна плата.

Абзацом другим ст. 2 КЗпП встановлено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності.

Частиною першою ст. 22 Закону про соцстрахування передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного із страхових випадків, визначених цією статтею.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, визначених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому постановою № 440.

Таким чином, виплати за листками непрацездатності (оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності) з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб і відповідно військовим збором прирівнюються до заробітної плати і враховуються при визначенні граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП.

Зазначені суми включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку у вигляді заробітної плати і оподатковуються з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

Які умови та підстави для отримання

Для застосування ПСП платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування ПСП та документи, що підтверджують таке право (пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу).

Заява про застосування пільги подається у довільній формі. За зразок може бути взято форму заяви, запропоновану в додатку 2.

 

Перелік документів, необхідних для застосування ПСП, та порядок їх подання затверджено постановою № 1227.

Категорії платників податку та перелік зазначених документів наведено у додатку 1.

Додаток 1

Норма
Податкового кодексу

Категорія
платників податку

Документи,
необхідні для отримання ПСП

Розмір ПСП,
%

Сума ПСП, 
грн

Підпункт 169.1.1 п. 169.1 ст. 169

Будь-який платник податку

Заява

50 % ПМ

881,00

Підпункт 169.1.2 п. 169.1 ст. 1691

Платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, — у розрахунку на кожну таку дитину

Заява;

копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник)

100 %

881,00

1Згідно з пп. 169.3.1 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу ця ПСП застосовується одночасно з ПСП, передбаченою пп. «б» пп. 169.1.3 цього пункту у разі, якщо особа утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів)

Підпункт «а»

пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Одинока мати (батько), вдова (вдівець) або опікун, піклувальник, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, — у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років2

Заява;

копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

копія свідоцтва про шлюб та свідоцтва про смерть (якщо із заявою звертається вдова або вдівець);

копія паспорта

150 %

1 321,50

 

2Одинокою матір’ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної цим підпунктом, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом

Підпункт «б»

пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 1693

Платник, який утримує дитину-інваліда, — у розрахунку на кожну таку дитину віком до 18 років

Заява;

копія свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну;

копія рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник);

пенсійне посвідчення дитини або довідку медико-соціальної експертизи для заявника, який утримує дитину-інваліда віком від 16 до 18 років;

медичний висновок, виданий закладами Мінохорони здоров'я України в установленому порядку (якщо із заявою звертається платник податку, який утримує дитину-інваліда віком до 16 років)

3Якщо особа утримує двох і більше дітей віком до 18 років, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), то ця пільга застосовується одночасно з ПСП, визначеною в пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу

Підпункт «в»

пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Особа, віднесена законом до першої або другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, включаючи осіб, нагороджених грамотами Президії Верховної Ради УРСР у зв’язку з їх участю в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

Заява;

копія посвідчення (дубліката посвідчення) встановленого зразка:

громадянина (громадянки), який (яка) постраждав (постраждала) внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації, а також вкладкою встановленого зразка;

учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А з відбитком штампа «Перереєстровано» та записом про дату перереєстрації;

 

 

громадянина (громадянки), евакуйованого (евакуйованої) у 1986 р. із зони відчуження, категорії 2 серії Б;

громадянина (громадянки), який (яка) постійно проживав (проживала) у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду України про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. № 224), категорії 2 серії Б.

Особи, нагороджені Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, подають копію грамоти

 

 

Підпункт «г»

пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 1694

Учень, студент, аспірант, ординатор, ад’юнкт

Заява;

довідка з навчального закладу або наукової установи

4Згідно з пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу ПСП не може застосовуватися до заробітної плати, яку платник податків отримує протягом звітного податкового місяця одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового або майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, що виплачуються з бюджету

Підпункт «ґ»

пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 

Інвалід I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена пп. «б» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Заява;

копія пенсійного посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи

Підпункт «д»

пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Особа, якій присуджено довічну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність, включаючи журналістів

Заява;

копія акта Президента України про призначення такої стипендії

Підпункт «е»

пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169

Учасник бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на якого поширюється дія Закону № 3551, крім осіб, визначених у пп. «б» пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Заява;

копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях у період після Другої світової війни

Підпункт «а»

пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Герой України, Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці або повний кавалер ордена Слави чи ордена Трудової Слави, особа, нагороджена чотирма і більше медалями «За відвагу»

Заява;

копія орденської книжки Героя України, Героя Радянського Союзу або Героя Соціалістичної Праці або копії орденських книжок кавалерів орденів Слави чи Трудової Слави трьох ступенів, або довідки чи інші документи, що підтверджують присвоєння звання Героя України, Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці, нагородження орденами Слави чи Трудової Слави трьох ступенів та чотирма медалями «За відвагу»

200 %

1 762,00

Підпункт «б»

пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Учасник бойових дій під час Другої світової війни або особа, яка у той час працювала в тилу, та інвалід І або ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551

Заява;

копія посвідчення учасника бойових дій, виданого відповідними органами, або документи, що підтверджують участь у бойових діях під час Другої світової війни; пенсійне посвідчення або довідка медико-соціальної експертизи;

документи, що підтверджують факт роботи в тилу під час Другої світової війни

Підпункт «в»

пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Колишній в’язень концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час Другої світової війни або особа, визнана репресованою чи реабілітованою

Заява;

довідка, видана компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт визнання особи репресованою чи реабілітованою;

копія посвідчення жертви нацистських переслідувань

Підпункт «г»

пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Особа, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками

Заява;

копія посвідчення жертви нацистських переслідувань або довідка, видана компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками

Підпункт «ґ»

пп. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169

Особа, яка перебувала на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

Заява;

документ, який містить необхідні відомості про факт перебування на блокадній території колишнього Ленінграда (Санкт-Петербург, Російська Федерація) у період з 8 вересня 1941 р. по 27 січня 1944 р.

При цьому слід зазначити, що пп. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу встановлено, що ПСП застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). Тобто платник податків, який крім основного місця роботи працює також за сумісництвом, на свій розсуд має обрати для себе найвигідніше місце застосування ПСП до заробітної плати, незважаючи на те, де в нього знаходиться трудова книжка.

Нюанси для держслужбовців

ПСП до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги (пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу).

Якщо заява не з початку місяця

ПСП застосовується до нарахованої платнику податку місячної заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви такого платника про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Тобто якщо заяву і підтвердні документи надано не з початку місяця, ПСП застосовується до всієї суми доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого в такому місяці.

Наприклад, працівник працює з 09.01.2018 р., а заяву на застосування ПСП роботодавцем отримано 15 січня цього року. У такому випадку незалежно від дня подання заяви працівник має право на застосування пільги до місячного доходу, а не пропорційно відпрацьованому часу з 09.01.2018 р.

Чи поновлювати заяву

Щорічне поновлення заяв про застосування пільги Податковим кодексом не передбачено і у разі дотримання вимог ст. 169 цього Кодексу ПСП застосовується до заробітної плати платника податку з дня отримання роботодавцем заяви про застосування пільги.

Але якщо у платника податків виникає право на застосування ПСП з інших підстав, ніж ті, які було зазначено у попередній заяві, такий платник повинен подати нову заяву з відповідними підтвердними документами.

Два місця роботи — чи буде «загальна» ПСП

Працівник працює на двох роботах неповний робочий день. За основним місцем роботи його зарплата становить 2 310,00 грн, а за сумісництвом — 1 890,00 грн. Чи має він право на застосування «загальної» ПСП?

Відповідно до пп. 169.2.1 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу ПСП застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому заробітна плата такого платника не повинна перевищувати розмір, встановлений пп. 169.4.1 п. 169.4 цієї статті.

У нашому випадку заробітна плата на обох місцях роботи дає змогу скористатися «загальною» ПСП. Як зазначалося, платник податку на свій розсуд обирає для себе найвигідніше місце застосування ПСП, незважаючи на те, де в нього знаходиться трудова книжка.

Отже, платник податку має право на застосування ПСП до нарахованого йому місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати) з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право (за умови дотримання інших вимог ст. 169 Податкового кодексу).

У свою чергу роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з ­отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

«Дитяча» ПСП

Особливість надання «дитячої» ПСП полягає насамперед в особливому механізмі визначення граничного розміру заробітної плати для застосування пільги.

Так, граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та розмірі, передбачених пп. 169.1.2 та підпунктами «а» і «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 цієї статті, та відповідної кількості дітей (абзац другий пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу).

Наприклад, сім’я складається із матері, батька та п’ятьох дітей. Для одного з батьків граничний розмір доходу визначається виходячи з кількості дітей — по 2 470,00 грн на кожного, тобто:

2 470,00 грн х 5 дітей = 12 350,00 грн.

Таким чином, один із батьків зможе скористатися пільгою, якщо його заробітна плата становитиме не більше 12 350,00 грн, а другий, якщо його дохід не перевищує 2 470,00 грн.

Хто із батьків матиме ПСП

Сім’я складається із п’яти осіб: мати, батько та троє дітей. Заробітна плата батька — 5 300,00 грн, а матері — 6 800,00 грн. Хто з батьків має право на отримання ПСП та в якому розмірі?

Для одного з батьків розмір граничного доходу визначається відповідно до кількості дітей — по 2 470,00 грн на кожну дитину.

2 470,00 грн х 3 дітей = 7 410,00 грн.

Отже, один із батьків зможе скористатися «дитячою» ПСП, якщо його заробітна плата становитиме не більше 7 410,00 грн, а другий, якщо його заробітна плата не перевищуватиме звичайний розмір граничного доходу — 2 470,00 грн.

Розраховуємо суму пільги:

881,00 грн х 3 дітей = 2 643,00 грн.

Таким чином, розмір нарахованої заробітної плати обох батьків дає змогу застосувати до неї «дитячу» ПСП (з урахуванням підвищеного граничного розміру), але скористатися такою пільгою і правом на підвищений граничний розмір заробітної плати для її застосування зможе лише один із батьків за їх вибором. При цьому другий з батьків ані «дитячою», ані «загальною» ПСП скористатися не зможе, оскільки його заробітна плата (батька — 5 300,00 грн, матері — 6 800,00 грн) — вище граничного розміру доходу (2 470,00 грн).

Розрахуємо зарплату, якщо правом на «дитячу» пільгу скористається батько.

Податок на доходи фізичних осіб:

(5 300,00 грн – 2 643,00 грн) х 18 % = 478,26 грн.

Військовий збір:

5 300,00 х 1,5 % = 79,50 грн.

Усього до виплати:

5 300,00 грн – 478,26 грн – 79,50 грн = 4 742,24 грн.

Розрахуємо зарплату, якщо таким правом скористається мати.

Податок на доходи фізичних осіб:

(6 800,00 грн – 2 643,00 грн) х 18 % = 748,26 грн.

Військовий збір:

6 800,00 х 1,5 % = 102,00 грн.

Усього до виплати:

6 800,00 грн – 748,26 грн – 102,00 грн = 5 949,74 грн.

Коли є право на дві ПСП

Якщо платник податку має право на ПСП з двох або більше підстав, то застосовується одна пільга з підстави, яка передбачає її найбільший розмір.

Проте якщо такий платник утримує двох і більше дітей, у тому числі дитину-інваліда (дітей-інвалідів), ПСП, що надається йому як багатодітному батьку, додається до ПСП на дитину-інваліда (пп. 169.3.1 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу).

Наприклад, нарахована заробітна плата платника податкустановить 5 500,00 грн. При цьому такий платник має трьох дітей, двоє з яких є інвалідами. Мати дітей не працює. Оскільки батько має трьох дітей, граничний розмір доходу для застосування ПСП становить 7 410,00 грн. Отже, такий працівник має право на пільги. Розрахуємо заробітну плату, яку він отримає після застосування ПСП та оподаткування.

Обчислимо суму пільги:

881,00 грн + (1 321,50 грн х 2 дітей) = 3 524,00 грн,

де 881,00 грн — розмір пільги багатодітному батьку,

1 321,50 грн — розмір пільги платника, який утримує дитину-інваліда.

Податок на доходи фізичних осіб:

(5 500,00 грн  3 524,00 грн) х18 % = 355,68 грн.

Військовий збір:

5 500,00 х 1,5 % = 82,50 грн.

Усього до виплати:

5 500,00 грн  355,68 грн  82,50 грн = 5 061,82 грн.

Якщо діти проживають окремо

Чи має право на ПСП платник податку, який має чотирьох дітей до 18 років, але двоє з них проживають із дружиною від першого шлюбу?

Згідно з пп. 3 п. 5 Порядку № 1227 для застосування пільги з підстав, передбачених пп. 169.1.2 п. 169.1 ст.  169 Податкового кодексу, платник податку, який має двоє чи більше дітей віком до 18 років, крім заяви подає: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ, що підтверджує встановлення батьківства, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; копію рішення органу опіки і піклування про встановлення опіки чи піклування (якщо із заявою звертається опікун або піклувальник).

Питання утримання батьками дитини визначено Сімейним кодексом, зокрема, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (частина четверта ст. 157 цього Кодексу).

Таким чином, якщо батько, який має чотирьох дітей віком до 18 років, але двоє із них проживають з дружиною від першого шлюбу, бажає скористатися правом на застосування до його доходу ПСП, то разом із поданням податковому агенту — роботодавцю заяви щодо її застосування подаються крім документів, визначених у Порядку № 1227, документи, що підтверджують факт утримання ним дітей. Такими документами можуть бути довідка органу опіки, рішення суду або нотаріально завірений договір між колишніми чоловіком та дружиною щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, рішення суду про аліменти.

ПСП іншим категоріям платників

Податковим кодексом крім зазначених («загальної» і «дитячої») ПСП передбачено також підвищений розмір пільги, яким можуть скористатися платники податків (додаток 1). До них належать одинокі батьки з дітьми, батьки, які утримують дитину-інваліда, чорнобильці та інші. Такі платники податків зазначають про це право у заяві про застосування пільги і надають відповідні підтвердні документи.

Якщо державний службовець має право на підвищений розмір ПСП, він повинен подати заяву, в якій зазначається якою саме пільгою він бажає користуватися, та додати до заяви підтвердні документи.

Відповідно до підпунктів 169.3.3 та 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу ПСП застосовується до втрати підстав для її застосування або звільнення з місця роботи з урахуванням останнього місячного податкового періоду.

Які документи крім заяви подає працівник-інвалід

Інвалід ІІ групи працює на підприємстві кілька років, але заяву про застосування ПСП подав лише в червні 2017 р. (попередній бухгалтер не повідомив про право платника на ПСП). З якого періоду підприємство повинно застосувати ПСП?

Відповідно до пп. «ґ» пп.  169.1.3 п. 169.1 ст.  169 Податкового кодексу платник податку, який є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства (крім інвалідів, пільга яким визначена пп. «б» пп. 169.1.4 цього пункту), має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150 % суми пільги, визначеної пп. 169.1.1 зазначеного пункту при дотриманні вимог абзацу першого пп. 169.4.1 п. 169.4 цієї статті.

У разі перевищення місячною заробітною платою встановленого розміру питання щодо надання ПСП не розглядається незалежно від категорії платника податку.

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

До доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, пільга не застосовується.

Для застосування ПСП з підстав, передбачених пп. «ґ» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, платник податку, який є інвалідом ІІ групи, крім заяви про застосування пільги повинен подати роботодавцю копію пенсійного посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи (пп. 5 п. 5 Порядку № 1227).

При цьому періодичність подання підтвердних документів щодо отримання пільги відповідає встановленим Мінохорони здоров'я України строкам їх перегляду.

Чи є збільшена ПСП для учасника АТО

Чи має право на застосування ПСП платник податку, який є учасником бойових дій, що брав участь в АТО?

Учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці, які залучалися та брали безпосередню участь в АТО в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством (п. 19 частини першої ст. 6 Закону № 3551).

Учасникам бойових дій надаються, зокрема, пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів відповідно до податкового та митного законодавства (п. 18 частини першої ст. 12 Закону № 3551).

Статтею 169 Податкового кодексу визначено порядок надання ПСП, її розмір, перелік категорій платників податку, які мають право на таку пільгу.

Так, пп.  «е» пп.  169.1.3 п.  169.1 цієї статті  визначено розмір ПСП для платників податку, які є учасниками бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни, на яких поширюється дія Закону № 3551, а пп. «б» пп. 169.1.4 зазначеного пункту — розмір ПСП для учасників бойових дій під час Другої світової війни.

Отже, слід зауважити, що особи, які мають статус учасників бойових дій, що брали участь в АТО, не зазначені у ст. 169 Податкового кодексу як окрема пільгова категорія платників, які мають право на збільшений розмір ПСП. Однак такі платники мають право на застосування ПСП відповідно до пп. 169.1.1 п. 169.1 зазначеної статті як будь-який платник податку за умови дотримання вимог цієї статті.

Обмеження застосування ПСП

Нормами Податкового кодексу (пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169) наведено кінцевий перелік доходів фізичних осіб, до яких ПСП не може бути застосовано, а саме до:

  • доходів платника податку, інших ніж заробітна плата;
  • заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету;
  • доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Чи є право на пільгу у студента

На підприємстві працює працівник, який навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі на «бюджеті». Чи має він право на «загальну» ПСП?

Важливими чинниками, які у зазначеному випадку впливають на право платника податку отримувати ПСП, є те, чи отримує працівник-студент стипендію з бюджету та який у нього розмір заробітної плати.

Так, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу встановлено, що ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, чинного для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженому на 1,4 та округленому до найближчих 10 грн. У 2018 р. такий розмір становить 2 470,00 грн на місяць.

Водночас ПСП не може бути застосовано, зокрема, до заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, що виплачується йому як студенту з бюджету (пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу).

Отже, якщо розмір нарахованої заробітної плати працівника-студента не перевищує встановлений пп. 169.4.1 п. 169.4 зазначеної статті  і за умов, що він не отримує стипендію з бюджету та подав заяву про застосування пільги, такий працівник має право на «загальну» ПСП (якщо відсутні підстави для застосування «підвищеної» ПСП).

ПСП до зарплати працівників-пенсіонерів

На підприємстві в зв’язку зі специ­фікою роботи працюють здебільшого пенсіонери за віком. Заробітна плата невелика, оскільки вони працюють неповний робочий день, але підприємство виплачує її вчасно. Чи можна застосовувати до заробітної плати працівників-пенсіонерів ПСП?

Підпунктом 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, до яких не може бути застосовано ПСП.

Тобто цією статтею не встановлено обмежень щодо застосування ПСП до доходів у вигляді заробітної плати, яку платник податку отримує одночасно з доходами у вигляді пенсії.

Таким чином, працівники-пенсіонери, якщо розмір нарахованої їм заробітної плати не перевищує розмір, встановлений пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу і за умови, що вони подали заяву про застосування пільги та документи, що підтверджують таке право, мають право на ПСП.

Обмеження за строками застосування

Відповідно до пп. 169.3.3 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу ПСП, встановлена для: батьків, що утримують двох чи більше дітей віком до 18 років (пп. 169.1.2 п. 169.1 цієї статті); одиноких матерів (батьків), вдів (вдівців) або опікунів, піклувальників, які мають дітей до 18 років (пп. «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 цієї статті); платників податку, які утримують дітей-інвалідів до 18 років (пп. «б» пп. 169.1.3 п. 169.1 цієї статті), надається до кінця року, в якому дитина досягає 18 років. Право на отримання такої ПСП втрачається у разі позбавлення платника податку батьківських прав або якщо він відмовляється від дитини чи передає дитину на державне утримання, у тому числі у закладах для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від того, береться плата за таке утримання чи ні, а також якщо дитина стає курсантом на умовах її повного утримання починаючи з податкового місяця, в якому відбулася така подія.

Надання ПСП, передбаченої підпунктами «в» — «е» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу (зокрема учням, студентам, аспірантам, ординаторам, ад’юнктам, інвалідам І або ІІ групи тощо), зупиняється з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому платник податку втрачає статус, визначений у цих підпунктах.

Крім того, ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку помер або оголошується судом померлим чи визнається судом безвісно відсутнім, або втрачає статус резидента, або був звільнений з місця роботи (пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу).

Коли «дитячу» ПСП скасовують

Чи може продовжувати користуватися ПСП працівник, який має двох дітей (одній дитині дев’ять років, а другій в поточному році виповнюється 18), якщо старша дитина навчається на стаціонарному відділенні інституту на платній основі, тобто батько продовжуватиме її утримувати і після 18 років?

Податковий кодекс не містить жодних виключень із загальних норм, які б дозволяли платникам, які користуються «дитячою» пільгою та які є одинокими матір’ю (батьком), утримують дитину-інваліда тощо, продовжувати користуватися правом на ПСП на дітей після досягнення ними 18 років, наприклад, у разі їх навчання у вищих навчальних закладах (незалежно від форми навчання).

Підпунктом 169.3.3 п. 169.3 ст.  169 Податкового кодексу чітко визначено, що ПСП, встановлені для цих категорій платників податків, надаються до кінця року, в якому дитина досягає 18 років.

Платник податку, який утримує двох дітей віком до 18 років, має право на пільгу, встановлену пп. 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу у розмірі 100 % суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 цього пункту, в розрахунку на кожну дитину.

При цьому згідно з абзацом другим пп. 169.4.1 п. 169.4 зазначеної статті граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених пп. 169.1.2 п. 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, та відповідної кількості дітей.

Отже, до кінця поточного року батько матиме право на пільгу в розмірі 100 % на двох дітей: 881,00 грн ´ 2 дітей = 1 762,00 грн. При цьому розмір нарахованої йому заробітної плати не повинен перевищувати 4 940,00 грн (2 470,00 грн ´ 2 дітей) за умови, що мати дітей не користується правом на підвищення граничного розміру доходу для застосування ПСП відповідно до кількості дітей.

Наступного року платник податку втратить право на «дитячу» ПСП та підвищення граничного розміру доходу як платник, що користується «дитячою» пільгою, але матиме право на «загальну» ПСП у розмірі 100 % за умови, що розмір доходу не перевищуватиме розмір, встановлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу.

ПСП у одинокої матері

На підприємстві працює жінка, яка разом із заявою про застосування ПСП подала такі документи: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розлучення, рішення суду про позбавлення батьківських прав батька дитини. Отже, вона мала статус одинокої матері і їй надавалася відповідна ПСП. Потім жінка вийшла заміж і надала підприємству копію свідоцтва про одруження вдруге. При цьому вона пояснила, що новий чоловік дитину від першого шлюбу не всиновив і свідоцтво про народження дитини не змінено. Також управління праці та соціального захисту населення надає їй допомогу як одинокій матері згідно з довідкою виконавчої служби про неотримання аліментів. Школа, в якій навчається дитина, надає їй пільгу як напівсироті. Чи має право така жінка на отримання ПСП як одинока мати за таких обставин?

ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї згідно із законодавством виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн.

Таким чином, платник податку у 2018 р. матиме право на ПСП за умови, що розмір нарахованого йому доходу у вигляді заробітної плати не перевищуватиме 2 470,00 грн на місяць (1 762,00 грн х 1,4).

Підпунктом «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу встановлено, що платник податку, який є, зокрема, одинокою матір’ю має право на ПСП у розмірі, що дорівнює 150  % суми пільги, яка визначена пп. 169.1.1 цього пункту (у 2018 р. — 1 321,50 грн), у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

При цьому відповідно до абзацу другого пп. 169.4.1 п. 169.4 зазначеної статті граничний розмір доходу, який дає право на отримання ПСП одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених, зокрема, пп. «а» пп. 169.1.3 п. 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Зважаючи на наведену у питанні інформацію, заявниця має одну дитину, тобто граничний розмір її заробітної плати не підвищується і задля застосування ПСП не повинен перевищувати у 2018 р. 2 470,00 грн.

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Одинока мати, що має дитину (дітей) віком до 18 років, крім заяви подає копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом країни, в якій іноземна фізична особа — платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; копію паспорта.

Одинокою матір’ю (батьком) вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

Отже, платник податку, який користувався ПСП як одинока матір (батько), втрачає право на таку пільгу після одруження.

При цьому податковим законодавством не передбачено при наданні зазначеної ПСП врахування обставин щодо усиновлення або неусиновлення одним із подружжя (чоловіком або жінкою) дитини другого із подружжя (жінки або чоловіка) відповідно.

Тобто у зазначеному випадку єдиною визначальною обставиною для встановлення права платника податку — заявниці на ПСП як одинокої матері є перебування такого платника у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом (за умови дотримання інших вимог податкового законодавства).

Водночас слід зазначити, що такий платник за умови дотримання вимог абзацу першого пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу щодо граничного розміру загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (в 2018 р. — 2 470,00 грн) має право на зменшення такого доходу на суму «загальної» ПСП у розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 169.1.1 п. 169.1 зазначеної статті).

Підставою для отримання (застосування) платником ПСП у такому розмірі є заява про застосування пільги (пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу та п. 4 Порядку № 1227).

Заява подається платником податку в довільній формі.

При цьому слід звернути увагу на те, що якщо заяву і підтвердні документи надано не з початку місяця, ПСП застосовується до всієї суми доходу у вигляді заробітної плати, нарахованого в такому місяці.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять винятково положення щодо внесення змін до Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 ст. 7 цього Кодексу).

Крім того, п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу.

Відповідальність

Оскільки ПСП застосовується на підставі поданої платником податку заяви, то й відповідальність за неправомірне застосування пільги несе платник.

Відповідно до пп. 169.2.4 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу якщо з вини платника податку відбувається неправомірне застосування ПСП, такий платник втрачає право на її отримання за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем відновлення права на пільгу.

Відновлення права на пільгу можливе при поданні таким платником заяв про відмову від пільги всім роботодавцям, яким раніше подавалися заяви про застосування ПСП. У заяві потрібно зазначити місяць, коли відбулося таке порушення.

На цій підставі кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 % суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику, а якщо сума виплати недостатня — за рахунок наступних виплат.

У разі якщо суму недоплати та/або штрафу не було утримано податковим агентом за рахунок доходу платника податку, такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника. При цьому право на застосування ПСП відновиться з податкового місяця, що настає за місяцем, в якому суму такої недоплати та штраф повністю погашено.

Перерахунок податку

Відповідно до пп. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП:

  • за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
  • під час проведення розрахунку за останній місяць застосування ПСП у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп. 169.2.3 п. 169.2 цієї статті;
  • під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Водночас згідно з пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування незалежно від того, чи має платник податку право на застосування ПСП.

Підпунктом 169.4.4 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу встановлено, що якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу — за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму його оподатковуваного доходу за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов’язання такого платника за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником.

Прийняття і звільнення в одному місяці

Працівника прийнято і звільнено з роботи в одному календарному місяці. Чи повинні на підприємстві застосовувати ПСП до його заробітної плати, за умови, що він подав заяву про застосування пільги?

Згідно з абзацом другим пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

При цьому відповідно до пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платника податку було звільнено з місця роботи.

Отже, якщо працівника прийнято і звільнено з роботи в одному календарному місяці, до суми заробітної плати, нарахованої йому за відпрацьовані дні, застосовується ПСП за умови дотримання вимог ст. 169 Податкового кодексу.

Крім того, роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем (пп. «в» пп. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Компенсація за невикористану відпустку

У місяці звільнення з роботи працівнику буде виплачено заробітну платуі компенсацію за частину невикористаної відпустки (усього 2 340,00 грн). Чи застосовується в місяці звільнення «загальна» ПСП? Якщо так, то як правильно її застосувати: до загальної суми (з урахуванням компенсації) чи тільки до заробітної плати?

Статтею 83 КЗпП встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином, з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошова компенсація за частину невикористаної відпустки розглядається як заробітна плата і враховується при визначенні граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП. Вказана сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується з врахуванням норм п. 164.6 ст. 164 Податкового кодексу.

Згідно з пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Податкового кодексу ПСП надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому платник податку був звільнений з місця роботи.

Отже, до суми нарахованої працівнику заробітної плати за дні, відпрацьовані у місяці звільнення, з урахуванням компенсації за частину невикористаної відпустки, застосовується ПСП, встановлена пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу, за умови дотримання вимог цієї статті.

Крім того, роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування ПСП, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику у вигляді заробітної плати, а також суми наданої ПСП під час проведення остаточного розрахунку з платником, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем (пп. «в» пп. 169.4.2 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу).

Винагорода за договором  ЦПХ

Платник податку, який отримує на підприємстві заробітну плату і користується правом на ПСП як багатодітний батько, планує за винагороду виконати на цьому самому підприємстві одноразову роботу за цивільно-правовим договором. Чи не стане укладення такого договору перешкодою для отримання ПСП?

Відповідно до пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу ПСП застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженому на 1,4 та округленому до найближчих 10 грн.

Для цілей розділу IV Податкового кодексу заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом (пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Статтею 21 КЗпП встановлено, що трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Разова виплата винагороди за цивільно-правовим договором згідно з нормами Податкового кодексу не є заробітною платою і жодним чином не вплине на реалізацію платником податку свого права на ПСП.

Самостійне застосування ПСП

Чи несе роботодавець відповідальність за самостійне застосування ПСП до заробітної плати працівника, якщо такий працівник заяву про застосування пільги не подавав?

ПСП починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право (пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу). Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Єдиним виключенням із зазначеного правила є випадки, передбачені пп. 169.2.3 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу: ПСП до заробітної плати державних службовців застосовується під час її нарахування до завершення нарахування таких доходів без подання відповідних заяв, зазначених у пп. 169.2.2 цього пункту, але з поданням підтвердних документів для встановлення розміру пільги.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Таким чином, роботодавець, що застосував ПСП до заробітної плати найманого працівника, який не є державним службовцем, без отримання від такого працівника заяви про її застосування, є відповідальним за сплату податку на доходи фізичних осіб.

Що важливо знати про зарплату

Насамкінець хотілося би зауважити, що ст. 8 Закону про Держбюджет-2018 з 01.01.2018 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі — 3 723,00 грн.

При цьому ст. 2 КЗпП визначено, що право громадян України на працю, яке забезпечується державою, це, зокрема, одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру.

Законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати, є Закон про оплату праці.

Відповідно до ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

При цьому ст. 31 Закону про оплату праці визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений мінімальний розмір, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за мінімальний розмір, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

Згідно зі ст. 35 Закону про оплату праці контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

  • центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;
  • органи доходів і зборів.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці.

Зазначені державні органи мають право одержувати від суб’єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Органи доходів і зборів мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника податку у випадках, передбачених законодавством.

Громадський контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.

Статтею 265 КЗпП та ст. 36 Закону про оплату праці передбачено, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримі­нальної відповідальності згідно із законодавством.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Сімейний кодекс — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III.
Закон про Держбюджет-2018 — Закон України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік».
Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Закон про соцстрахування — Закон України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».  
Закон № 3551 — Закон України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Постанова № 440 — постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440 «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця».
Постанова № 1227 — постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1227 «Про затвердження Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги».
Порядок № 1227 — Порядок подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1227