Податок на майно

Роль грошової оцінки землі у правочинах

26.02.2018 / 15:56
Роль грошової оцінки землі у правочинах

При продажу, даруванні або спадкуванні земельних ділянок застосовується грошова оцінка землі. Вона може бути нормативною або експертною. Про те, яку саме з цих оцінок слід застосовувати при здійсненні цих правочинів, а також на що впливає розмір такої оцінки, читайте далі.

Види грошових оцінок

Статтею 201 Земельного кодексу встановлено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. 

Експертна грошова оцінка

Законом про оцінку земель визначено поняття оцінки земель та її види, а також спеціальні норми щодо проведення та використання таких оцінок.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок є особливо важливою при сучасному розвитку ринкових відносин, оскільки відсутність актуальної та об’єк­тивної інформації про ринкову вартість земельної ділянки унеможливлює здійснення успішного оформлення документів щодо відчуження земельної ділянки.

Для того щоб прийняти вигідне та економічно обґрунтоване рішення ще до укладення договору відчуження земельної ділянки, насамперед необхідно знати її вартість.

Згідно з частиною п’ятою ст. 5 Закону про оцінку земель експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки

Така оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених Законом про оцінку земель, а також іншими законами.

Експертна грошова оцінка — результат визначення вартості земельної ділянки та пов’язаних з нею прав оцінювачем (експертом з питань оцінки земельної ділянки) із застосуванням сукупності підходів, методів та оціночних процедур, що забезпечують збір та аналіз даних, проведення розрахунків і оформлення результатів у вигляді звіту.

При цьому вартість земельної ділянки — еквівалент цінності земельної ділянки, виражений у ймовірній сумі грошей, яку може отримати продавець.

Відповідно до положень Національного стандарту № 1 ймовірна сума грошей — найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець.

Тобто в результаті експертної грошової оцінки земельної ділянки визначається ймовірна найбільша сума грошей, яку може отримати продавець та може погодитися сплатити покупець. При цьому слід зазначити, що ціна земельної ділянки — фактична сума грошей, сплачена за перехід прав на земельну ділянку або на подібну до неї земельну ділянку від продавця до покупця (ст. 1 Закону про оцінку земель).

Водночас згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша ст. 638 Цивільного кодексу).

Таким чином, експертна грошова оцінка земельної ділянки може застосовуватися при встановленні сторонами ціни в договорі, щодо якої досягнуто згоди. Ціна, вказана в договорі, може відрізнятися від зазначеної в звіті з експертної грошової оцінки вартості, за яку можливе (ймовірна сума грошей) відчуження такої земельної ділянки.

Водночас ст. 13 Закону про оцінку земель установлено обов'язкове проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Експертна грошова оцінка є обов'язковою при:                 

  • відчуженні та страхуванні земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті
  • заставі земельної ділянки відповідно до закону
  • визначенні інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення
  • визначенні вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства
  • визначенні вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки
  • виділенні або визначенні частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності
  • відображенні вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України
  • визначенні збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором
  • рішенні суду

У всіх інших випадках експертна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених Законом про оцінку землі та іншими законами України.

Такими випадками є, зокрема, необхідність сплати до бюджету ПДФО та військового збору у разі продажу, міни, отримання в дар, успадкування земельної ділянки.

Оціночна вартість

Статтею 7 Закону про оцінку майна встановлено, що проведення оцінки майна є обов’язковим, зокрема, для цілей оподаткування при купівлі-продажу (міні) земельної ділянки, крім випадків визначення розміру ПДФО при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Слід зазначити, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 Цивільного кодексу).

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (частина перша ст. 716 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 42 Закону про нотаріат нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету ПДФО та в день подачі всіх необхідних документів.

Для визначення розміру податкового зобов’язання використовується база оподаткування (фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта), до якої застосовується податкова ставка.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2018 р. набрали чинності зміни та доповнення, внесені до Податкового кодексу Законом № 2245, якими встановлено вимоги для цілей оподаткування щодо оціночної вартості об’єктів нерухомості, що відчужуються.

А саме, згідно з п. 172.3 ст. 172 Податкового кодексу дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону, та зареєстрованої в єдиній базі даних звітів про оцінку.

Звіт про оцінку, не зареєстрований у єдиній базі даних звітів про оцінку, без присвоєного унікального номера відповідно до вимог цієї статті є недійсним.

Під час посвідчення правочинів, для яких законодавством України передбачено отримання нотаріусом звіту про оцінку, нотаріус перевіряє реєстрацію такого звіту в єдиній базі даних звітів про оцінку та наявність присвоєного йому унікального номера.

Cума податку визначається та самостійно сплачується через банківські установи особою, яка продає або обмінює з іншою фізичною особою нерухомість, до нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, міни

Нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості та об’єкти незавершеного будівництва, крім їх успад­кування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету ПДФО, обчисленого з ціни, встановленої у правочині, але не нижче вартості такого нерухомого майна, визначеної суб’єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, у випадках, визначених ст. 172 Податкового кодексу, та висновку про вартість майна (пп. 1.18 п. 1 глави 2 розділу ІІ Порядку № 296).

Крім того, п. 172.4 ст. 172 Податкового кодексу визначено, що під час проведення операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до п. 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому розділом IV для податкового розрахунку.

Пунктом 172.8 ст. 172 Податкового кодексу визначено, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Правочини щодо відчуження земельних ділянок у випадках, встановлених Законом про оцінку земель, посвідчуються нотаріусом за умови надання йому документів про грошову оцінку такої земельної ділянки (пп. 1.11 п. 1 глави 2 розділу II Порядку № 296).

Порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об’єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою № 358 встановлено, що базою оцінки для визначення оціночної вартості для передбачених Податковим кодексом цілей (далі — оціночна вартість) є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Інформація із звіту про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що складений для цілей оподаткування, вноситься безперешкодно та безоплатно до єдиної бази даних звітів про оцінку.

Строк дії звіту про оцінку майна, що не може перевищувати шість місяців з дати оцінки, зазначається в самому звіті. Такий звіт є дійсним за умови включення інформації з нього до єдиної бази даних звітів про оцінку

Документи про визначення оціночної вартості об’єкта оцінки зберігаються в архіві суб’єкта оціночної діяльності у паперовій або електронній формі протягом строку, встановленого законодавством з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, але не менш як один рік.

Поняття ринкової вартості визначено в Національному стандарті № 1 як вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Таким чином, при продажу (обміні) земельної ділянки платник податку має сплатити до бюджету податок, встановлений Податковим кодексом, який визначається з урахуванням експертної грошової оцінки земельної ділянки, що продається.

Коли фізособи не сплачують ПДФО

Відповідно до п. 172.1 ст. 172 Податкового кодексу дохід не оподатковується у разі отримання його платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року:

  • житлового будинку або його частини*;
  • квартири або її частини;
  • кімнати;
  • садового (дачного) будинку*;
  • земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст. 121 Земельного кодексу залежно від її призначення, та за умови перебування вищевказаного нерухомого майна у власності платника податку понад три роки.
    ________

*Включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності передбачено ст. 121 Земельного кодексу.

Згідно з п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більше як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 167.2 ст. 167 Кодексу (5 %).

Земельна ділянка у спадщину або дарунок

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадко­ємців) (ст. 1216 Цивільного кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 1297 вищезазначеного Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету ПДФО та в день подачі всіх необхідних документів (ст. 42 Закону про нотаріат).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком може бути і земельна ділянка.

Договір дарування земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у дарунок нерухомого майна, здійснюється згідно з положеннями ст. 174 Податкового кодексу.

Об’єкти дарування, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV для оподаткування спадщини (п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу).

Згідно з положеннями ст. 7 Закону про оцінку майна при спадкуванні земельної ділянки, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою, оцінка такої земельної ділянки не проводиться.

Відповідно до пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу за нульовою ставкою оподатковуються:

  • об’єкти спадщини (в тому числі земельні ділянки), що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення;
  • вартість власності, зазначеної в пп. «а» п. 174.1 ст. 174 Податкового кодексу (об’єкти нерухомості, в тому числі земельні ділянки), що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, є дитиною-інвалідом.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати і сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Водночас у разі спадкування будь-яких об’єктів спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об’єктів з метою оподаткування не визначається (п. 174.8 ст. 174 Податкового кодексу).

Враховуючи, що об’єкти дарування оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини, подарунки від родичів першого та другого ступенів споріднення також оподатковуються за нульовою ставкою.

Якщо об’єкти, подаровані платнику податку, оподатковуються за нульовою ставкою, оціночна вартість таких об’єктів з метою оподаткування не визначається.

Водночас вартість земельної ділянки, що успадковується (отримується у дарунок) спадкоємцями/обдарованими, що не зазначені у пп. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 Кодексу, що становить 5 % бази оподаткування, а у разі спадкування земельної ділянки від спадкодавця-нерезидента/дарувальника-нерезидента або спадкування спадкоємцем-нерезидентом/обдарованим-нерезидентом від спадкодавця-резидента/дарувальника-резидента ставка податку становить 18 % бази оподаткування.

Враховуючи, що одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку, а також положення п. 174.8 ст. 174 Податкового кодексу, базою оподаткування земельної ділянки, що успадковується або прийнята в дарунок, є її оціночна вартість, яка визначається шляхом проведення експертної грошової оцінки.

Законом № 1910 з 01.01.2017 р. спрощено оформлення спадщини для найближчих родичів спадкодавця, які мають право на спадкування. Так, встановлено, що за нульовою ставкою ПДФО оподатковуються не тільки об’єкти спадщини, які успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, а й об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї другого ступеня споріднення.

Аналогічні зміни внесено і до порядку оподаткування подарунків, оскільки вони оподатковуються згідно з правилами, встановленими для оподаткування спадщини. Тобто подарунки від родичів першого та другого ступенів споріднення також оподатковуються ПДФО за нульовою ставкою.

Особами, відповідальними за сплату (перерахування) ПДФО до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину (п. 174.3 ст. 174 Кодексу)

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягають оподаткуванню, зазначається в річній декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах — до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДФО, а також іншими спадкоємцями-резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах — до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Слід зауважити, що, враховуючи вищевикладене, надавати нотаріусу документ про оцінку земельної ділянки спадкоємцям (а у разі здійснення договору дарування — обдарованому), які отримали у спадщину (дар) земельну ділянку, що оподатковується за нульовою ставкою ПДФО, непотрібно, оскільки у спадкоємців (обдарованого) відсутні податкове зобов’язання щодо сплати до бюджету ПДФО та обов'язок подавати податкову декларацію.

Крім того, згідно з п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Водночас відповідно до пп. 1.7 вищеза­значеного пункту звільняються від оподаткування цим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Фізична особа, відповідальна згідно з вимогами розділу IV Податкового кодексу за нарахування та утримання збору, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету, зокрема:

  • у разі нотаріального посвідчення договорів куплі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам — за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв);
  • в інших випадках — за її податковою адресою.

Отже, сплата військового збору у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам здійснюється до нотаріального оформлення таких договорів (одержання свідоцтв)

В усіх інших випадках нотаріального посвідчення правочину платник податку зобов’язаний подати річну декларацію про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та сплатити військовий збір за ставкою 1,5 %.

Також слід зауважити, що обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник отримував доходи:

  • від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до розділу IV Податкового кодексу;
  • у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до розділу IV Податкового кодексу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ст. 174 Кодексу.

Розмір держмита при посвідченні правочинів

При укладанні правочинів щодо земельних ділянок, окрім сплати ПДФО та військового збору за отриманий дохід, також справляються інші обов’язкові платежі, зокрема державне мито.

Відповідно до ст. 1 Декрету про держ­мито платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством (частина перша ст. 19 Закону про нотаріат).

Відповідно до частини першої ст. 31 Закону про нотаріат приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Пунктом 1 Указу № 762 установлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.

Перелік об’єктів справляння державного мита наведено у ст. 2, а розміри ставок державного мита — у ст. 3 Декрету про держмито.

Відповідно до зазначеного Декрету розроблено Інструкцію № 811, якою визначено порядок обчислення та справляння державного мита.

Слід зауважити, що раніше розмір державного мита, яке справлялося за відчуження нерухомості (в тому числі земельних ділянок), безпосередньо залежав від оціночної вартості такого майна. Так, згідно з пунктами 5 та 6 розділу V Інструкції № 811 (в редакції, що діяла до 09.11.2015 р.) при обчисленні суми державного мита за посвідчення договорів відчуження фізичними особами житлових будинків, квартир або їх частин, кімнат, садових (дачних) будинків, інших об’єктів нерухомості вартість таких договорів приймалася виходячи із суми договору, але не нижче оціночної вартості такого майна, а за посвідчення договорів відчуження юридичними особами об’єктів нерухомості, зазначених у п. 5 цієї Інструкції, — не нижче балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об’єктів та зносу на момент відчуження.

Державне мито за посвідчення договорів відчуження земельних ділянок фізичною особою обчислювалося та справлялося із суми договору, але не нижче оціночної вартості земельної ділянки.

Натомість згідно з наказом № 999 в пункти 5 та 6 Інструкції № 811 внесено зміни.

На сьогодні абзацом першим п. 2 розділу I Інструкції № 811 передбачено, що державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатко­вува­них(ого) мінімумів(у) доходів громадян та в процентному співвідношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).

Державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від його сплати, сплачується другою стороною, яку не звільнено від сплати цього мита, або пропорційно за домовленістю сторін.

Враховуючи вищезазначене, при нотаріальному посвідченні цивільно-правових угод із земельними ділянками, які перебувають у власності юридичних осіб, державне мито справляється відповідно до пп. «д» п. 3 ст. 3 Декрету про держмито, а у разі відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян відповідно до пп. «б» п. 3 ст. 3 цього Декрету в розмірі, що становить 1 % від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі — НМДГ).

Також слід мати на увазі, що згідно з п. 8 розділу V Інструкції № 811 за посвідчення договорів міни державне мито обчислюється з оціночної вартості того обмінюваного майна, яке, включаючи грошову доплату, буде мати вищу оціночну вартість. Зважаючи на положення ст. 13 Закону про оцінку земель для визначення оціночної вартості земельних ділянок, які є предметом договору міни, необхідно провести їх нормативну грошову оцінку.

При спадкуванні

Особи, які успадкували земельну ділянку, незалежно від ступеня споріднення зі спадкодавцем під час оформлення свідоцтва про право на спадщину повинні сплатити державне мито, крім тих, які звільняються відповідно до Декрету про держмито від сплати державного мита.

Статтею 13 Закону про оцінку земель встановлюється обов’язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом.

Слід зазначити, що до внесення змін (05.03.2009 р.) відповідно до Декрету про держмито за видачу свідоцтва про право на спадщину ставка державного мита вираховувалася від суми спадщини.

На сьогодні ставка державного мита не залежить від суми спадщини і відповідно до пп. «ж» п. 3 ст. 3 Декрету про держмито мито справляється в розмірі двох НМДГ.

Таким чином, для обрахування розміру державного мита при спадкуванні земельної ділянки грошова оцінка такої земельної ділянки не застосовується.

При даруванні 

Особи, які отримали земельну ділянку у дарунок, незалежно від ступеня споріднення з дарувальником (крім тих, які звільняються відповідно до Декрету про держмито від сплати державного мита), під час оформлення договору дарування повинні сплатити державне мито — 1 % від вартості отриманої у дарунок земельної ділянки.

При цьому, як було зазначено вище, державне мито при даруванні справляється відповідно до пп. «д» або пп. «б» п. 3 ст. 3 Декрету про держмито.

Керуючись положеннями ст. 13 Закону про оцінку земель для визначення вартості отриманої у дарунок земельної ділянки проводиться нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки.

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки громадяни можуть отримати виключно через Центри надання адміністративних послуг, утворені при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

Інформацію про нормативну грошову оцінку можна отримати також з Держаного земельного кадастру (далі — Кадастр).

Відповідно до ст. 15 Закону № 3613 до Кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема про нормативну грошову оцінку.

Інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки вноситься до Поземельної книги, яка є складовою частиною Кадастру.

У разі якщо нормативну грошову оцінку внесено до Кадастру, інформацію про таку оцінку можна отримати як витяг з цього Кадастру.

Відповідно до частини другої ст. 38 Закону № 3613 витяг з Кадастру має містити всі відомості про таку ділянку, внесені до Поземельної книги.

Слід зазначити, що отримання витягу з Кадастру є обов’язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки (крім складення заповітів). Такий витяг видається заявнику в день надходження заяви.

Отже, інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можна одержати шляхом отримання або витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, або витягу з Кадастру про таку ділянку.

Хто звільняється від сплати держмита

Перелік осіб, які звільняються від сплати державного мита, встановлено ст. 4 Декрету про держмито. Зокрема, від сплати державного мита звільняються:

  • громадяни — за посвідчення їхніх заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на користь державних підприємств, установ і організацій;
  • громадяни — за видачу їм свідоцтв про право на спадщину:
  • на майно осіб, які загинули при захисті СРСР і України, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули або померли внаслідок захворювання, пов’яза­ного з Чорнобильською катастрофою;
  • на майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку;
  • на майно осіб фермерського господарства, якщо вони є членами цього господарства;
  • неповнолітні — за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;
  • громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • громадяни, віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, — які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років;
  • громадяни, віднесені до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;
  • інваліди Великої Вітчизняної війни та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
  • інваліди I та II груп;
  • всеукраїнські та міжнародні об’єднання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України, Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне громадське об’єднання «Організація солдатських матерів України» — за вчинення всіх нотаріальних дій;
  • громадяни, власники земельних часток (паїв), яким виділили в натурі (на місцевості) земельні ділянки, за посвідчення договорів міни земельних ділянок.

Відповідно до п. 4 Інструкції № 811 державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від його сплати, сплачується повністю другою стороною (якщо вона також не звільнена від сплати мита). Таким чином, якщо при нотаріальному посвідченні договорів (угод) обидві сторони мають право на пільгу щодо сплати державного мита, то державне мито не сплачується.

Для наочності ставки ПДФО та державного мита при деяких операціях із земельною ділянкою наведено у таблиці.

Хто проводить оцінку

Статтею 6 Закону про оцінку земель визначено, що суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є:

  • органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінте­ресовані у проведенні оцінки земельних ділянок;
  • юридичні особи — суб’єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та зареєстровані у Державному реєстрі сертифікованих інженерів-земле­впорядників;
  • фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та ліцензію на виконання землеоціночних робіт у встановленому законом порядку;
  • юридичні особи — суб’єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до вимог Закону про оцінку земель та Закону про оцінку майна. Оцінювачем з експертної грошової оцінки земельних ділянок не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку.

Розробниками технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок є особи, які згідно із Законом про землеустрій мають право на здійснення діяльності у сфері землеустрою

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Земельний кодекс — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV.  Указ № 762 — Указ Президента України від 10.07.98 р. № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій». Закон про земле­устрій — Закон України від 22.05.2003 р. № 858-ІV «Про землеустрій». Закон про нотаріат — Закон України від 02.09.93 р. № 3425-ХІІ «Про нотаріат». Закон про оцінку земель — Закон України від 11.12.2003 р. № 1378-ІV «Про оцінку земель». Закон про оцінку майна — Закон України від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Закон № 1910 — Закон України від 23.02.2017 р. № 1910-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування спадщини)». Закон № 2245 — Закон України від 07.12.2017 р. № 2245-VIII «Закон про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році». Закон № 3613 — Закон України від 07.07.2011 р. № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр». Декрет про держмито — Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 «Про державне мито». Постанова № 358 — постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2014 р. № 358 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства». Наказ № 999 — наказ Мінфіну України від 09.11.2015 р. № 999 «Про затвердження Змін і доповнень до Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита». Порядок № 296 — Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мін’юсту України від 22.02.2012 р. № 296/5. Інструкція № 811 — Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Мінфіну України від 07.07.2012 р. № 811. Національний стандарт № 1 — Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. № 1440.

 

«Гарячі лінії»

Дата: 6 червня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42