Інші податки

Отримання дозволів

10.04.2018 / 14:14

Здійснення діяльності, у результаті якої забруднюється навколишнє середовище, можливе лише після отримання відповідного дозволу. Як отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти та за розміщення відходів, розглянемо у цій статті.

Викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами

Статтею 11 Закону № 2707 визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погод­женням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Розподіл об’єктів на групи: 

  • перша група — об’єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології і методи керування
  • друга група — об’єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування
  • третя група — об’єкти, які не належать до першої і другої груп

Строк дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, виданого суб’єкту господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, суб’єкту господарювання, об’єкт якого перебуває на території зони відчуження, зони безумовного (обов’я­з­кового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, — сім років, об’єкт якого належить до другої групи, — десять років, об’єкт якого належить до третьої групи, — необмежений.

Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджено постановою № 302 (далі — Порядок № 302).

Дозвіл видається безоплатно.

Для отримання дозволу суб’єкт господарювання:

  • оформляє заяву
  • готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин
  • проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання
  • проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони
  • розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів гранично допустимих викидів для найпоширеніших і найнебезпечніших забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов’язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів гранично допустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням установлених нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди
  • обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов’язаних з реалізацією заходів щодо їх створення
  • проводить оцінку й аналіз витрат, пов’язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря
  • готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства

Суб’єкт господарювання з метою розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди України надає право на розроблення цих документів

Суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди України, а суб’єкт господарювання, об’єкт якого належить до другої або третьої групи, — дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди України Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, а також друкує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

Мінприроди України та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу.

Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди України та дозвільним центрам відповідно.

У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

Місцеві держадміністрації розглядають зауваження громадських організацій, у разі потреби організують проведення їх публічного обговорення і протягом 30 календарних днів з дати опублікування інформації про намір суб’єкта господарювання отримати дозвіл повідомляють про це орган, який його видав.

Органи, що видавали дозвіл, аналізують зауваження та за необхідності пропонують суб’єкту господарювання врахувати їх під час підготовки дозволу до видачі.

Орган, який видав дозвіл, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на його отримання і за відсутності зауважень видає дозвіл.

У разі наявності зауважень документи повертаються суб’єкту господарювання з викладом їх змісту і зазначенням терміну повторного подання.

Рішення про видачу дозволу надсилається органом, який видав дозвіл, суб’єкту господарювання та Держсан­епідслужбі або її територіальним органам.

Відповідальність за викиди без дозволу

Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, несуть відповідальність згідно із законом (ст. 33 Закону № 2707).

Згідно зі ст. 78 КпАП викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об’єктів  тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення гранично допустимих рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря або вплив фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у разі якщо необхідність одержання такого дозволу передбачена законодавством,  тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Згідно зі ст. 241 Кримінального кодексу забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, — караються штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,  караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Єдину систему ведення у сфері охорони атмосферного повітря державного обліку об’єктів (підприємств, установ, організацій та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності), які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, визначає Порядок № 1655.

Крім того, відповідно до законів № 1264 та № 2707, пп. 121 п. 4 Положення № 1524 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі — Методика № 639).

На підставі п. 4.1 цієї Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид 1 т забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на дату виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Так, для населеного пункту з чисельністю від 500,1 до 1000 тис.  осіб коефіцієнт становить  1,55, а для населених пунктів, віднесених до курортних, застосовується коефіцієнт 1,65.

Форма № 2-ТП

Форму державного статистичного спостереження з питань охорони навколишнього природного середовища №  2-ТП (повіт­ря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря» (далі — форма № 2-ТП) затверджено наказом № 345.

Форма подається не пізніше 20 січня до територіальних органів Держстату України юридичними особами, відокремленими підрозділами юридичних осіб, що мають стаціонарні джерела викидів, за переліком, визначеним Держстатом України відповідно до затвердженої методології.

Роз’яснення № 17.4-12/22 щодо форми № 2-ТП містять інформацію про показники форми державного статистичного спостереження.

Показники звіту характеризують обсяги викидів забруднюючих речовин і парникових газів у атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб’єктів підприємницької діяльності за місцем здійснення їх економічної діяльності за підсумками календарного року.

Дані звіту не відображають обсяги викидів забруднюючих речовин і парникових  газів від пересувних джерел забруднення (виробнича, сільськогосподарська та інша техніка, а також автомобільний та інші види транспорту).

Показники звіту містять дані про викиди забруднюючих речовин і парникових газів, які здійснюються шляхом розрахунків з використанням матеріалів інвентаризації, зареєстрованих уповноваженими органами влади у порядку, встановленому наказом № 7.

Скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти

Згідно зі ст. 4 Закону № 187 особливості регулювання відносин щодо поводження, зокрема з речовинами, що скидаються із стічними водами у водні об’єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця складування), визначаються відповідними законами.

Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом, Законом № 1264 та іншими актами законодавства.

Вода стічна — це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар’єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів.

Водний об’єкт — природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт) (ст. 1 Водного кодексу).

Водне законодавство регулює правові відносини з метою забезпечення охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об’єктів.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, у якому встановлено ліміт скидання забруднюючих речовин

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверд­жено постановою № 321.

Дозвіл на спецводокористування

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами Держводагентства, а у разі використання води водних об’єктів у зоні відчуження та зоні безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, — Держводагентством (далі — дозвільні органи).

Видача (відмова у видачі) та анулювання дозволу на спеціальне водокористування здійснюються відповідно до Закону № 2806.

Дозволи на спецводокористування  видаються на підставі заяви водокористувача, в якій зазначаються:

  • найменування органу, що видає дозвіл;
  • дані водокористувача (фізичної або юридичної особи);
  • мета отримання дозволу або реквізити дозволу, який анулюється;
  • місце здійснення спеціального водокористування (назва басейну річки, водного об’єкта і його місцезнаходження);
  • згода на оброблення персональних даних;
  • підпис та печатка (за наявності) замов­ника.

До заяви додаються такі документи:

  • обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення;
  • опис та схема місць забору води та скидання зворотних вод;
  • нормативи гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
  • затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій ЖКГ, суб’єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення);
  • копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).

У разі коли показники нормативних розрахунків водокористування і водовідведення, гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами, нормативи екологічної безпеки водокористування є незмінними, новий дозвіл на спеціальне водокористування видається на підставі заяви та документів, які подавалися водокористувачем для отримання попереднього дозволу.

Видача або відмова у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Дозвільні органи зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня надходження заяви надіслати в електронній формі копії документів щодо обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення, а також опису та схем місць забору води та скидання зворотних вод до:

• Держгеонадр — у разі використання підземних вод;
• Мінохорони здоров’я України — у разі використання вод водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Держгеонадра і Мінохорони здоров’я України зобов’язані протягом 15 календарних днів з дня одержання в електронній формі копій документів надати безоплатно органу, що приймає рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, висновки в електронній формі щодо можливості його видачі.

Порядок обміну документами в електрон­ній формі встановлюється Мінприроди України.

Дозвільні органи під час прийняття рішення про видачу дозволу або відмову в його видачі враховують відповідні висновки Держгеонадр та Мінохорони здоров’я України.

У разі ненадання протягом установленого строку висновку щодо можливості видачі дозволу на спеціальне водокористування вважається, що те чи інше вищезазначене відомство не заперечує проти видачі такого дозволу.

У разі відмови у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

Подання водокористувачем заяви та відповідних документів, видача або відмова у видачі дозволу здійснюються в паперовій або електронній формі.

У дозволі на спеціальне водокористування зазначаються:

  • найменування органу, що його видав
  • найменування та реквізити водокористувача
  • назва та код водного об’єкта (джерело водопостачання, приймач зворотних вод), водогосподарської ділянки
  • ліміти забору, використання води та скидання забруднюючих речовин у складі зворотних вод
  • інші характеристики водокористування (передача води, скидання зворотних (стічних) вод, використання води в системах оборотного та повторного водопостачання)
  • умови спеціального водокористування
  • відомості щодо природоохоронних заходів та строки їх реалізації
  • строк, на який видано дозвіл

Дозвіл скріплюється печаткою та підписом керівника органу, що його видав.

Форму дозволу на спеціальне водокористування та заяви для його отримання, а також форму нормативного розрахунку водокористування і водовідведення затверджено наказом № 234.

Строки водокористування

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (на три роки) та довгостроковим (від 3 до 25 років).

Короткострокове  спеціальне водокористування встановлюється у разі:

  • одержання водокористувачем дозволу на спеціальне водокористування вперше
  • скидання стічних вод у водні об’єкти
  • введення в експлуатацію після будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення або капітального ремонту об’єктів, на яких провадиться діяльність із забору, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти
  • наявності умов спеціального водокористування, визначених попереднім дозволом, не виконаних у повному обсязі, проте які можуть бути виконані протягом наступних трьох років
  • необхідності досягнення екологічних цілей, визначених планом управління річковим басейном в межах масиву поверхневих вод
    та/або масиву підземних вод конкретного району річкового басейну, в установлені строки
  • дефіциту водних ресурсів у межах відповідної водогосподарської ділянки для року (за даними водогосподарського балансу)

Довгострокове (від 3 до 25 років) спеціальне водокористування встановлюється в усіх інших випадках у разі непорушення умов спеціального водокористування, визначених у попередньому дозволі на спецводокористування.

Видача дозволів здійснюється безоплатно.

Припинення права спеціального водокористування здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Дозволи на спеціальне водокористування, видані до 03.06.2017 р. (включно), діють до моменту закінчення строку їх дії, а їх анулювання з підстав, передбачених законом, здійснюється Держвод­агентством.

У разі здійснення спеціального водокористування на прикордонних водах дозволи видаються з урахуванням вимог міжнародних договорів.

Відповідальність

Згідно зі ст. 59 КпАП забруднення і засмічення вод, порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричиняє їх забруднення, водну ерозію грунтів та інші шкідливі явища, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб — від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Введення в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без споруд і пристроїв, що запобігають забрудненню і засміченню вод або їх шкідливому діянню, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення правил охорони вод (водних об’єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, карається штрафом від 100 до 
200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк (ст. 242 Кримінального кодексу).

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відходами внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря, або могло перешкодити законним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів караються штрафом від 300 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ст. 243 Кримінального кодексу).

Порядок розроблення нормативів гранично допустимого скидання забрудню­ючих речовин у водні об’єкти, перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об’єкти нормується, затверджено постановою № 1100.

Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами затверджено постановою № 465, а Порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотними водами визначено Інструкцією, затвердженою наказом № 116.

Розміщення відходів

Ліцензію на провадження господарської діяльності із збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України), а також низку документів дозвільного характеру скасовано Законом № 1193.

Водночас п. 40 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом № 3392, визначено необхідність отримання суб’єктами господарювання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Згідно зі ст. 17 Закону № 187 суб’єкти господарювання повинні мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів (далі — Пзув) перевищує 1000.

Пзув — це критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою:

Пзув = 5000 × М1 + 500 х М2 + 50 × М3 + 1 × М4,

де М1, М2, М3, М4 — маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік. Це може бути  1000 т малонебезпечних, 20 т помірно небезпечних, 2 т високонебезпечнихх або 0,2 т надзвичайно небезпечних відходів.

Порядок надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з  відходами відповідно до пп. «д» частини першої ст. 17 Закону № 1264 та пп. «д» частини першої ст. 18 Закону № 187 установлюється Кабінетом Міністрів України.

Декларація про відходи

Суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув — від 50 до 1000, зобов’язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання декларації про відходи затверджено постановою № 118.

Декларація подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу виконавчої влади АР Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі — дозвільний орган) або через електронну систему здійснення дозвільних процедур у сфері поводження з відходами, порядок функціонування якої визначається Мінприроди України, до 20 лютого року, що настає за звітним.

Якщо суб’єкт господарювання має у своєму складі філії або інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи, які провадять свою діяльність у різних регіонах України (у межах певної адміністративно-територіальної одиниці), такий суб’єкт господарювання подає декларацію за місцем провадження діяльності філією або іншим відокремленим підрозділом.

Облік відходів

Відповідно до п. 4 Порядку № 2034 первинний облік відходів здійснюється згідно з типовими формами первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до ДК 005-96 та номенклатури відходів (п. 9 Порядку № 2034).

Усім суб’єктам господарювання рекомендовано вести первинний облік відходів за формою № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари». Цю форму та Інструкцію щодо її заповнення затверджено наказом № 342 (далі — Інструкція № 342). Запровадження на підприємстві типової форми № 1-ВТ здійснюється за наказом керівника підприємства чи керівника відповідної служби підприємства (зразок такого наказу наведено в додатку до Інструкції № 342). До цієї форми не включаються дані про речовини (продукти, сполуки), що є готовою продукцією, яка підлягає подальшому використанню, напівфабрикати, призначені за технологією виробництва для подальшої переробки з метою одержання готової продукції, а також відходи, що надходять у водні об’єкти зі стічними водами та викидаються в атмосферне повітря (п. 1.2 Інструкції № 342).

Інформація, наведена в типовій формі № 1-ВТ, може використовуватися для ведення державного обліку та паспортизації відходів, складання адміністративних даних, проведення контролю, експертизи проектів та об’єктів, підготовки технічної документації, реєстраційних карток для реєстрів місць утворення, перероблення та видалення відходів, проведення інвентаризації, затвердження лімітів і отримання дозволів на утворення і розміщення відходів, отримання ліцензій та дозволів на поводження з відходами і упаковкою, оперативного вирішення питань поводження з неякісною та небезпечною продукцією, ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об’єктів і укладання декларацій безпеки, заповнення документів для транскордонних перевезень відходів тощо.

Відповідальність

Згідно зі ст. 82 КпАП порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення тягне за собою накладення штрафу на громадян від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян — суб’єктів підприємницької діяльності — від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів.

Згідно зі ст. 239 Кримінального кодексу забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров’я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля, караються штрафом до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Радіоактивні відходи

Суми податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені), обчислюються платниками податку — експлуатуючими організаціями (операторами) атомних електростанцій, включаючи експлуатуючі організації (оператори) дослідницьких реакторів, самостійно щокварталу на основі показників виробництва електричної енергії, ставки податку, а також пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів виходячи з фактичного обсягу радіоактивних відходів, утворених за базовий податковий (звітний) період, і з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01.04.2009 р., та коригуючого коефіцієнта.

Радіоактивні відходи — це матеріальні об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умови, що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається (ст. 1 Закону № 255).

Суми податку, який справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, обчислюються платниками податку — виробниками радіоактивних відходів самостійно щокварталу на підставі ставок податку та пропорційно строку зберігання таких відходів понад установлений строк

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Водний кодекс — Водний кодекс України від 06.06.95 р. № 213/95-ВР. КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X. Кримінальний кодекс — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Закон № 187 — Закон України від 05.03.98 р. № 187/98-ВР «Про відходи». Закон № 255 — Закон України від 30.06.95 р. № 255/95-ВР «Про поводження з радіоактивними відходами». Закон  № 1193 — Закон України від 09.04.2014 р. № 1193-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру». Закон № 1264 — Закон України від 25.06.91 р. № 1264-ХІІ «Про охорону навколишнього природного середовища». Закон № 2707 — Закон України від 16.10.92 р. № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря». Закон № 2806 — Закон України від 06.09.2005 р. № 2806-ІV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Закон № 3392 — Закон України від 19.05.2011 р. № 3392-VI «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Постанова № 118 — постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 118 «Про затвердження Порядку подання декларації про відходи та її форми». Постанова № 321 — постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459». Постанова № 465 — постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.99 р. № 465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами». Постанова № 1100 — постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.96 р. № 1100 «Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік забруднюючих речовин, скидання яких нормується». Наказ № 7 — наказ Мінприроди України від 10.02.95 р. № 7 «Про затвердження Інструкції про зміст та порядок інвентаризації забруднюючих речовин на підприємстві». Наказ № 116 — наказ Мінприроди України від 15.12.94 р. № 116 «Про затвердження Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об’єкти із зворотними водами». Наказ № 234 — наказ Мінекології України від 23.06.2017 р. № 234 «Про затвердження форми дозволу на спеціальне водокористування та форми нормативного розрахунку водокористування і водовідведення». Наказ № 342 — наказ Мінприроди України від 07.07.2008 р. № 342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації №  1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення». Наказ № 345 — наказ Держстату України від 27.11.2015 р. № 345 «Про затвердження форми державного статистичного спостереження №  2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря». Положення № 1524 — Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1524. Порядок № 302 — Порядок проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 302. Порядок № 1655 — Порядок ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1655. Порядок № 2034 — Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.99 р. № 2034. Методика № 639 — Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затверджена наказом Мінприроди України від 10.12.2008 р. № 639. Роз’яснення № 17.4-12/22 — Роз’яснення щодо форми державного статистичного спостереження з охорони атмосферного повітря №  2-ТП (повітря) (річна) «Звіт про охорону атмосферного повітря», затверджені Головою Державної служби статистики України 17.11.2017 р. за № 17.4-12/22. ДК 005-96 — Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений наказом Держстандарту України від 29.02.96 р. № 89

«Гарячі лінії»

Дата: 16 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00