Юридична практика

«Первинка» на безтоварні операції

15.05.2018 / 12:59

Верховним Судом України при розгляді справи щодо право­мірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток було взято до уваги, що за відсутності факту придбання товарів/робіт/послуг або в разі якщо придбані товари/роботи/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту та складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Судове рішення

Верховним Судом України у справі № 808/989/15 було встановлено, що ТОВ «А» звернулось до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОДПІ, якими збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 17 997,50 грн та з податку на прибуток на 17 096,25 грн.

Позов мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржувані податкові повідом­лення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товарів/робіт/послуг відсутні підстави для віднесення сум придбання до складу податкового кредиту та витрат.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції — без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу та постанов старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів України від 29.07.2014 р. та 25.09.2014 р. про призначення позапланових документальних перевірок проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «А» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Т» та ТОВ «Г» за період з 01.01.2013 р. по 31.08.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення про:

збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 13 677,00 грн та штрафні санкції — 3 419,25 грн;

збільшення грошового зобов’язання з ПДВ на суму 14 398,00 грн та штрафні санкції — 3 599,50 грн.

Відповідно до акта перевірки підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини, а саме формування позивачем витрат за взаємовідносинами з ТОВ «Г» та ТОВ «Т» за 2013 р. та завищення податкового кредиту.

Судами встановлено, що відповідачем отримано постанови старшого слідчого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Мін­доходів України про призначення у кримінальному провадженні позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового та іншого законодавства службовими особами: ТОВ «А» протягом 2013 — 2014 рр. за фактом взаємовідносин з ТОВ «Г»; ТОВ «А» протягом 2013 р. за фактом взаємовідносин з ТОВ «Т».

За матеріалами досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «Т» і ТОВ «Г» при здійсненні фінансово-господарської діяльності незаконно сформували податковий кредит, у результаті чого умисно ухилились від сплати податків до бюджету в особливо великих розмірах.

В акті перевірки зазначено, що в ході відпрацювання підприємств установлено, що ТОВ «Т» і ТОВ «Г» було зареєстровано (переоформлено) протягом 2013 — 2014 рр. на малозабезпечених громадян за грошову винагороду та створено з метою прикриття незаконної діяльності без наміру здійснення статутної діяльності підприємства.

На підставі підписаних документів державним реєстратором юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців реєстраційної служби проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Т» і ТОВ «Г».

Під час розгляду матеріалів кримі­наль­ного провадження районним судом 19.06.2014 р. керівника та засновника ТОВ «Т» визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 205 Кримінального кодексу, з приводу створення (придбання) «фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності» ТОВ «Т» та призначено покарання у вигляді штрафу.

Також у ході розгляду матеріалів кримінального провадження районним судом 11.06.2014 р. керівника та засновника ТОВ «Г» було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 205 Кримінального кодексу, з приводу створення (придбання) «фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності» ТОВ «Г» та призначено покарання у вигляді штрафу.

Вироками районного суду від 19.06.2014 р. та від 11.06.2014 р. встановлено, що підприємства ТОВ «Т» та ТОВ «Г» були створені без наміру здійснення статутної діяльності, їх діяльність мала незаконний характер, зокрема була направлена на сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків шляхом вчинення безтоварних операцій та переведення грошових коштів із безготівкової форми в готівкову і складання первинних документів.

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірного контрагента товарів, суди обґрунтовано звернули увагу на те, що первинні документи (рахунки на оплату, податкові накладні, акти надання послуг, квитанції до прибуткового касового ордеру) та укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «Т» і ТОВ «Г» договори на надання послуг підписані керівниками ТОВ «Т» і ТОВ «Г».

 
Податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до Податкового кодексу визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності

Відповідно до положень пп. «а» п. 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’яз­ковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку, та інших документів, установлених розділом II Податкового кодексу (п. 138.2 ст. 138 Кодексу).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’яз­ковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухобліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб’єк­том господарювання згідно зі ст. 9 Закону про бухоблік має бути підтверджено первинними документами, на підставі яких ведеться бух­облік. Згідно з частиною другою ст. 3 цього Закону на даних бухобліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи з відображення господарських операцій є основою для податкового обліку.

Враховуючи зазначене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та складу витрат, суди надали належну правову оцінку всім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв’язку один з одним, з’ясували характер та зміст спірних операцій позивачем з його контрагентом, дослідили договори, укладені з останнім, а також усі складені на його реалізацію первинні документи, пов’язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та складу витрат, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, за відсутності факту придбання товарів/робіт/послуг або у разі якщо придбані товари/роботи/послуги не призначено для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту та складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Суди, оцінюючи правильність урахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів ТОВ «Т» і ТОВ «Г» товарів та враховуючи доводи контролюючого органу про наявність фіктивності в діяльності ТОВ «Т» і ТОВ «Г», дійшли обґрунтованих висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат.

Крім того, касаційний суд вважає обґрунтованою оцінку судами вироків районного суду від 19.06.2014 р. та від 11.06.2014 р., яка цілком узгоджується з вимогами частини шостої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надано їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до зазначених правовідносин.

Відповідно до частини третьої ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Кодекс адміністративного судочинства — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV.
Кримінальний кодекс — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

«Гарячі лінії»

Дата: 15 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42