Юридична практика

Повернення статутного внеску

11.06.2018 / 16:12

Суть справи

ГУ ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДФО та військового збору з отриманого доходу у вигляді інвестиційного прибутку від продажу частки статутного капіталу фізичною особою А. за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт.

Відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма  № 1ДФ) установлено, що фізична особа А. отримала дохід від ТОВ «Б» у періоді, що перевіряється, за ознакою «112» (інвестиційний прибуток (дохід) від операцій з інвестиційними активами) на загальну суму 5 000,00 грн.

Фізична особа А. декларацію про майновий стан і доходи за 2017 р. до ДПІ не подала, порушивши вимоги пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пунктів 179.1 та 179.2 ст. 179 Податкового кодексу.

Як з’ясовано з матеріалів справ, згідно з протоколом загальних зборів від 10.06.2017 р. та актом повернення-передачі майна від 10.06.2017 р. у зв’язку з припиненням діяльності ТОВ «Б» та його ліквідацією фізичній особі А. було повернуто майно (комп’ютер Lenovo у кількості 1 шт.), що дорівнює вартості статутного капіталу на суму 5  000,00 грн.

Оскільки фізичною особою А. до перевірки не було надано підтвердні фінансові документи щодо придбаного майна, внесеного до статутного фонду ТОВ «Б» на суму 5  000,00 грн, то сума фінансового результату від продажу інвестиційного активу, яка підлягає оподаткуванню, дорівнює 5 000,00 грн.

Актом перевірки встановлено порушення фізичною особою А. вимог пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. 170.2 ст. 170, ст. 176, підпунктів 1.2, 1.3 п. 161№ підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, що призвело до заниження ПДФО та військового збору.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС винесено фізичній особі А. податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з ПДФО за податковими зобов’язаннями, збільшення суми грошового зобов’язання з військового збору та збільшення суми грошового зобов’язання з ПДФО за штрафними санкціями за неподання декларації.

Позиція платника

У поданій скарзі фізична особа А. не погоджується з висновками акта перевірки, вважає їх безпідставними, неправомірними і просить скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення та наполягає на тому, що інвестиційний прибуток нею не отримано, оскільки фактично отримано вартість внесеного нею майна до статутного капіталу ТОВ «Б».

Витяг з рішення

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 44.3 вищезазначеної статті платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на 
контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до вимог пп. «а» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу платники податку зобов’язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник зобов’язаний згідно з розділом IV Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форму такого обліку та порядок його ведення затверджено наказом № 794 (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків до контролюючих органів оригіналів документів (крім документів, отриманих з ЄРПН) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

Як установлено пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу і подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Пунктом 179.1 ст. 179 Податкового кодексу передбачено, що платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Відповідно до пп. 49.18.4 п. 49.18 цієї статті податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників ПДФО, — до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу (пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу, п. 170.2 ст. 170 якого визначено порядок оподаткування інвестиційного прибутку.

Згідно з пп. 170.2.2 цього пункту інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

При цьому придбанням інвестиційного активу вважаються операції із внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи — резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до пп. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу).

З 03.08.2014 р. набрали чинності зміни до цього Кодексу, внесені Законом  № 1621, якими підрозділ 10 розділу ХХ Кодексу доповнено п. 161, відповідно до якого (у редакції, що діяла з 01.01.2015 р.) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу, а саме фізична особа — резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу).

Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу), до яких належить, зокрема, інвестиційний прибуток.

Правила створення, провадження діяльності товариства з обмеженою відповідальністю, а також права і обов’язки їх учасників та засновників ґрунтуються на нормах, установлених Конституцією, і складаються із Цивільного та Господарського кодексів, Закону № 1576, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Згідно зі ст. 50 Закону № 1576 та ст. 140 Цивільного кодексу товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (ст. 12 Закону № 1576).

Відповідно до ст. 13 цього Закону вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, установлених законом, — підлягає незалежній експертній перевірці

Статтею 51 Закону № 1576 установлено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у ст. 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. При цьому відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

Статтею 148 Цивільного кодексу та ст. 54 Закону № 1576 встановлено порядок виходу учасника із товариства з обмеженою відповідальністю та сплати вартості майна при такому виході.

Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства

За домовленістю між учасником і товариством виплату вартості частини майна товариства може бути замінено переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу було здійснено шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Як свідчать фактичні обставини справи, оскільки фізичною особою А. отримано у 2017 р. дохід від продажу інвестиційного активу у вигляді повернення платнику податку майна, попередньо внесеного ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі ліквідації такого емітента, що підтверджено документами (протокол загальних зборів учасників ТОВ  «Б», акти приймання-передачі майна), при цьому вартість такого майна, зазначену у таких документах, не змінено, то відповідно до норм пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу позитивна різниця між вартістю придбання та продажу інвестиційного активу відсутня, а тому дохід, отриманий від продажу інвестиційного активу, дорівнює нулю.

Водночас зазначені обставини не звільняють фізичну особу А. від обов’язку обліку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами з відображенням його у податковій декларації про майновий стан і доходи.

Під час процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Відповідно до п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу щодо скасування рішень конт­­ролюючих органів податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролю­ючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Враховуючи вищезазначене, ДФС України скасовано податкові повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з ПДФО та збільшення суми грошового зобов’язання з військового збору і залишено без змін податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов’язання з ПДФО за штрафними санкціями за неподання декларації, а скаргу особи А. — частково задоволено.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Конституція — Конституція України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР. Господарський кодекс — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV. Закон № 1576 — Закон України від 19.09.91 р. № 1576-XII «Про господарські товариства». Закон № 1621 — Закон України від 31.07.2014 р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України». Наказ № 794 — наказ Міндоходів України від 11.12.2013 р. № 794 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу» (втратив чинність)

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42