Юридична практика

Якщо фактичне виконання договорів не підтверджено

18.06.2018 / 17:09

Верховним Судом України при розгляді справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток було взято до уваги, що контролюючим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки надані підприємством первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених між позивачем та його контрагентами господарських договорів та не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов’язань.

Судове рішення

Верховним Судом України у справі № 823/957/17 було встановлено, що у червні 2017 р. ТОВ «З» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу ВПП ДФС.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, викладені в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржені рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС, постановою Київського апеляційного адміністративного суду задоволено апеляційну скаргу ДФС, скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ «З» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, неправильно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної у зв’язку з отриманням ухвал слідчого судді районного суду м. Києва документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «З» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Т», ТОВ «П», ТОВ «Г», ТОВ «С», ТОВ «Е» складено акт перевірки.

В акті викладено висновки контролю­ючого органу про порушення позивачем:

  • статей 1, 4, 9 Закону про бухоблік, пунктів 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 218 445,00 грн;
  • пунктів 198.1 — 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, внаслідок чого занижено ПДВ усього на суму 2 786 454, 00 грн.
Довідково
Господарські операції для визначення податкових зобов’язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

На цій підставі було винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання: за платежем ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) — на 4 179 681 грн, в тому числі за податковим зобов’язанням — 2 786 454 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями — 1 393 227 грн; за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» — на 218 445 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку рішенням ДФС України від 01.06.2017 р. скасовано податкове повідомлення-рішення в частині донарахувань за операціями за період 2015 р., щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь контрагентів та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 р., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідом­лення-рішення від 22.12.2016 р. залишено без змін, а скаргу позивача задоволено частково.

03.07.2017 р. ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на 111 900 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що укладені між позивачем та його контрагентами господарські договори мали фіктивний характер та реально не виконувалися.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону про бухоблік та підтверджують фактичне виконання укладених ТОВ «З» господарських угод.

Натомість суд апеляційної інстанції, здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, оцінивши факти, встановлені під час розслідування кримінальних справ, дійшов правильного висновку про те, що контролюючим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки надані ТОВ «З» первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених між позивачем та його контрагентами господарських договорів та не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов’язань.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу, Закону про бухоблік та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Аналіз статей 14, 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу та положень Закону про бухоблік свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов’язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відтак, господарська операція пов’язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв’язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов’язаний суб’єкт владних повноважень, натомість суб’єкт господарювання має спростувати доводи суб’єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції, давши належну оцінку матеріалам справи, дійшов правильного висновку, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку не спростовують висновків ДФС про те, що господарські операції між ТОВ «З» та його контрагентами- постачальниками не мали реального характеру, не призвели до змін майнового стану позивача, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених договорів щодо постачання гумової суміші та її використання у господарській діяльності товариства.

У матеріалах справи відсутні об’єктивні докази фактичного виконання укладених договорів поставки між позивачем та ТОВ «С» від 10.06.2015 р. № 55, ТОВ «П» від 02.07.2015 р. № 60, ТОВ «Т» від 02.07.2015 р. № 59, ТОВ «Е» від 01.06.2015 р. № 52, ТОВ «Г» від 01.07.2015 р. № 58 та від 02.07.2015 р. № 60, згідно з яким постачальники зобов’язуються передати у власність ТОВ «З» товар в порядку і на умовах, передбачених цими договорами.

Доводи касаційної скарги позивача зазначених висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким було дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, відтак не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права — неправильним.

Згідно з частиною першою ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Кодекс адміністративного судочинства — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42