Податок на прибуток

Обчислення та сплата податку на прибуток підприємств

09.07.2018 / 18:18
Обчислення та сплата податку на прибуток підприємств

Виправлення показників у декларації

Як краще виправити показники в декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 р., якщо платник звітує один раз на рік?

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

• або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, що настає за звітним;

• або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу в розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Сума заниження податкового зобо­в’язання минулих податкових періодів відображається у рядку 27 уточнюючої податкової декларації звітного (податкового) періоду.

Крім того, до проведення уточнення у звітній декларації платник сплачує штраф у розмірі 5 % від суми недоплати, який відображає у рядку 28 декларації, або у розмірі 3 % від суми недоплати, який відображає у рядку 30 уточнюючої податкової декларації.

При цьому на суму заниженого податкового зобов’язання за період недоплати нараховується пеня. Отже, платнику доцільніше подати уточнюючий розрахунок, зекономивши кошти на нижчій ставці штрафу та розмірі пені.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів

Чи підлягає амортизації вартість малоцінних необоротних матеріальних активів у податковому обліку? Якщо так, то чи здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування на суму нарахованої амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів?

Відповідно до пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу основні засоби (далі — ОЗ) — матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6 000 грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника, вартість яких перевищує 6 000 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, з метою оподаткування малоцінні необоротні матеріальні активи не належать до ОЗ.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НПБО або МСФЗ, на різниці, які виникають згідно з положеннями Кодексу.

Пунктами 138.1 та 138.2 ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації ОЗ або нематеріальних активів відповідно до НПБО або МСФЗ та зменшується на суму розрахованої амортизації ОЗ або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 цієї статті.

Як наведено у пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу, розрахунок амортизації ОЗ або нематеріальних активів здійснюється відповідно до НПБО або МСФЗ з урахуванням обмежень, установлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 — 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені НПБО, крім виробничого.

Підпунктом 138.3.3 цього пункту визначено групи ОЗ (інших необоротних активів) та мінімально допустимі строки їх амортизації у податковому обліку.

Зокрема, для групи 11 (малоцінні необоротні матеріальні активи) мінімально допустимі строки корисного використання не встановлено.

З урахуванням положень пп. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу вартість малоцінних необоротних активів у податковому обліку не підлягає амортизації.

Відображення різниць, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів та передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 138.1 та 138.2 ст. 138 Податкового кодексу, здійснюється у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.10.2015 р. № 897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств»:

• у рядку 1.1.1 додатка РІ до декларації відображається сума нарахованої амортизації ОЗ або нематеріальних активів відповідно до НПБО або МСФЗ;

• у рядку 1.2.1 АМ додатка РІ до декларації відображається сума розрахованої амортизації ОЗ або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Отже, у рядках 1.1.1 та 1.2.1 АМ додатка РІ до декларації зазначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації ОЗ або нематеріальних активів без врахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів.

При визначенні різниць відповідно до пунктів 138.1 та 138.2 ст. 138 Податкового кодексу враховується вся сума нарахованої у звітному періоді амортизації ОЗ та нематеріальних активів незалежно від того, чи включено таку амортизацію до складу витрат за правилами бухобліку.

Придбання товарів у нерезидента

У 2017 р. підприємством придбано товар у нерезидента, організаційно-правова форма якого включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Чи потрібно коригувати фінансовий результат до оподаткування, якщо така операція не є контрольованою, та чи потрібно подавати звіт про контрольовані операції за 2017 р.?

Підпунктом 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу передбачено збільшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток на суму 30 % вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт і послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та пп. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 Кодексу, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до пп. «г» пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Перелік організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 р. № 480 (далі — Перелік № 480).

При цьому вимоги пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу можуть не застосовуватися платником податку, якщо операція є контрольованою згідно зі ст. 39 Кодексу, або операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту.

Згідно з пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу вартісними критеріями для визнання операцій контрольованими є отримання платниками податків доходу, визначеного за правилами бухобліку, у розмірі, що перевищує 150 млн за рік (за вирахуванням непрямих податків), та здійснення з нерезидентом операцій за відповідний податковий рік в обсязі, що перевищує 10 млн грн.

Отже, якщо з урахуванням вартісних критеріїв, визначених у пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу, господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, не визнаються контрольованими, платники податків мають збільшити фінансовий результат на суму 30 % вартості таких товарів (робіт, послуг) відповідно до вимог пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Якщо платник витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента підтверджує за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, то, враховуючи те, що вартісні критерії контрольованих операцій встановлено в розрахунку на рік, такий платник має право не коригувати фінансовий результат до оподаткування згідно з пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу лише за підсумками звітного року.

Перенесення збитків минулих років

До декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 р. не було перенесено збитки 2016 р. Як виправити таку помилку та чи передбачено за це штрафні санкції?

Відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Отже, для визначення різниці, що зменшує фінансовий результат до оподаткування, враховуються податкові збитки, що склалися станом на 1 січня звітного року, та відображені у рядку 04 декларації з податку на прибуток підприємств за попередній рік.

У разі якщо платник податку у звітному періоді різницю не відобразив, то він має скористатися правом для виправлення такої помилки в уточнюючому розрахунку або у звітній декларації відповідно до вимог ст. 50 Кодексу не пізніше закінчення
1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації за період, у якому допущено помилку.

Таким чином, платник податку самостійно вирішує: виправити таку помилку шляхом подання уточнюючого розрахунку чи шляхом проведення виправлення у поточній декларації.

При цьому оскільки перенесення збитків минулих років зменшує об’єкт оподаткування податком на прибуток наступного звітного періоду та не призводить до заниження податкового зобов’язання, штрафні санкції не застосовуються.

Виплата дивідендів

Підприємство перебувало у 2016 р. на спрощеній системі оподаткування, з І кварталу 2017 р. перейшло на загальну. У 2018 р. прийнято рішення про виплату дивідендів за 2016 р. Який порядок оподаткування такої виплати?

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів установлено п. 57.11 ст. 57 Кодексу.

Відповідно до пп. 57.11.1 цього пункту в разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 Кодексу.

Згідно з пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Кодексу, крім випадків, передбачених пп. 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується із суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому в разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, для обчислення суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством — емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду — у зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Таким чином, платник податку на прибуток у разі виплати дивідендів за період перебування на спрощеній системі оподаткування сплачує авансовий внесок з податку на прибуток, розрахований з ­усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Такий платник має право зменшити податкове зобов’язання з податку на прибуток у декларації з податку на прибуток підприємств на суму сплаченого протягом 2018 р. авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а у разі якщо сума авансового внеску перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток за такий період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів до повного його погашення.