Податок на майно

Орендні відносини

23.07.2018 / 15:24

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом, а справляння плати за землю — Податковим кодексом та Законом про оренду землі.  У цій статті розглянемо питання орендних відносин, а також з’ясуємо, чи повинна юридична особа сплачувати плату за землю, якщо вона не є власником земельної ділянки.

Хто є платником

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу плата за землю — це обов’язковий платіж, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (п. 269.1 ст. 269 Кодексу).

Земельний податок згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також з постійних землекористувачів.

Укладання договору

Відповідно до Закону про оренду землі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі (далі — договір), орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення такого договору на новий строк (поновлення договору).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов’язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку договору у термін, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору.

До листа-повідомлення про поновлення договору орендареві необхідно додати проект додаткової угоди.

При поновленні договору його умови може бути змінено за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення такого договору припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-пові­домлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про його поновлення (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які було передбачено договором. У такому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору (щодо земель державної та комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, уповноважений підписувати додаткову угоду до договору щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку.

Орендна плата

Розмір орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності відповідно до ст. 288 Податкового кодексу встановлюється у договорі, але річна сума платежу:

  • не може бути меншою за розмір земельного податку:
  • для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку (далі — НГО) яких проведено, — у розмірі не більше 3 % їх НГО, для земель загального користування — не більше 1 % їх НГО, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1 % їх НГО;
  • для земельних ділянок, НГО яких не проведено, — у розмірі не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % НГО одиниці площі ріллі по АР Крим або по області;
  • не може перевищувати 12 % НГО;
  • може перевищувати 12 % НГО у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

З якого часу сплачувати

Строком сплати податку та збору згідно зі ст. 31 Податкового кодексу визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір має бути сплачено у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, який не було сплачено у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу датою виникнення податкового обов’язку для власників землі та землекористувачів є день, у якому виникло право власності або право користування земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу). Право власності або право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Платники плати за землю (юридичні особи) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місце­знаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою.

Звітність

Слід зауважити, що платник плати за землю має право подавати звітну податкову декларацію щомісяця протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За умови обрання платником такого періоду подання звітності він звільняється від обов’язку подання річної декларації, яка подається не пізніше 20 лютого поточного року.

У разі зміни протягом року об’єкта (ново­відведені земельні ділянки або новоукладені договори) та/або бази оподаткування (змінюється НГО землі) платник плати за землю зобов’язаний подати податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни

Слід звернути увагу на права платників податків та їх відповідальність за порушення чинного законодавства в частині подання податкової звітності та дотримання правил сплати податків.

Так, відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електрон­ної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.    

Право користування

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ст. 92 Земельного кодексу).

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності можуть набувати, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єд­нання), установи та організації; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надано у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Тобто якщо юридичній особі не надано земельну ділянку у постійне користування і вона не є власником земельної ділянки, податкові зобов’язання з земельного податку не виникають.

Застосування пільги

Згідно з нормами п. 286.7 ст. 286 Податкового кодексу юридична особа, яка є платником плати за землю, має право зменшувати податкові зобов’язання на суму пільг, які надаються фізичним особам відповідно до п. 281.1 ст. 281 Кодексу за земельні ділянки, що знаходяться у їх власності або постійному користуванні і входять до складу земельних ділянок такої юридичної особи, тільки для розрахунку податкового зобов’язання із земельного податку.

Відповідальність

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Якщо платник податків не виконує вимог, передбачених ст. 50 Податкового кодексу щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності, такі дії тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 5 % від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов’язання (недоплати). При самостійному донарахуванні суми податкових зобов’язань інші штрафи, передбачені главою 11 цього Кодексу, не застосовуються (ст. 120 Кодексу).

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

  • при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’я­зання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
  • при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Земельний кодекс — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про оренду землі —Закон України від 06.10.98 р. № 161-ХІV «Про оренду землі». Закон № 1952 — Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

«Гарячі лінії»

Дата: 12 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42