Юридична практика

Якщо платіжні доручення без підпису

23.07.2018 / 16:59

Верховним Судом України при розгляді справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток і ПДВ було взято до уваги, що надані для дослідження судам попередніх інстанцій первинні документи не містили обов’язкових реквізитів, і це позбавляє їх офіційного значення і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації.

Судове рішення

Верховним Судом України у справі № 822/4549/13-а було встановлено, що у грудні 2013 р. ПП «Я» звернулося до окружного адміністративного суду з позовом до контролюючого органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 28 058 грн, з ПДВ — у сумі 41 930 грн і застосовано штрафні (фінансові) санкції, через безпідставність їх прийняття.

Постановою окружного адміністративного суду позов задоволено у повному обсязі через протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено через доведеність контролюючим органом складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, та встановлення нереальності господарських операцій.

Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу, частини першої ст. 9, частини другої ст. 3 Закону про бухоблік, доводить помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо непідтвердження спірних господарських операцій допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, просить рішення суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Я» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «І», за результатами якої складено акт перевірки.

Висновками акта перевірки встановлено порушення платником податків положень:

  • пунктів 138. 2 та 138.8 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28 058 грн;
  • пунктів 198.1 та 198.3 ст. 198 Кодексу, внаслідок чого занижено ПДВ у сумі 41  930 грн.

Контролюючим органом на підставі акта перевірки та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

В основу податкових правопорушень покладено висновок контролюючого органу про завищення розміру податку на прибуток і податкового кредиту з ПДВ внаслідок непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП «І» щодо виконання будівельних робіт з відновлення асфальтного покриття і робіт з капітального ремонту за договором субпідряду від 03.06.2011 р. № 16/1.

Судами встановлено, що будівельні роботи мали проводитися ПП «Я» відповідно до умов договорів підряду від 22.03.2011 р. № 7Д та від 28.04.2011 р. № 9Д, № 11Д, укладених з ПАТ «Х». Залучення субпідрядника здійснювалося за умови письмової згоди замовника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наданими позивачем актами виконаних платником податків підрядних робіт для замовника за договорами підрядів від 28.04.2011 р. № 11Д та № 9Д їх виконання здійснено у травні 2011 р., а залучення для виконання робіт за цими самими договорами субпідрядника ПП «І» та виконання робіт здійснено у червні 2011 р., що хронологічно не відповідає та унеможливлює реальність операцій за договором субпідряду.

За наслідком виконання договору субпід­ряду позивачем до складу витрат віднесено вартість підрядних робіт, внаслідок чого занижено базу оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит за червень — липень 2011 р.

Підставою для винесення спірного повідомлення-рішення є вчинення позивачем податкового правопорушення внаслідок здійснення господарських операцій, які, на думку відповідача, є нереальними.

Позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій доводиться тим, що залучення субпідрядника має відбуватися виключно за згодою замовника, а також відсутністю трудових ресурсів та основ­них фондів, економічною недоцільністю виконання зазначених робіт внаслідок віддаленого розташування контрагента, порушенням хронології виконання робіт, враховуючи первинні документи, та їх невідповідністю вимогам ст. 9 Закону про бухоблік.

Касаційна скарга контролюючого органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства.

Довідково
Умови,за яких витрати не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлено ст. 139 Податкового кодексу.

Доводи касаційної скарги стосуються виключно реальності здійснення спірної господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II цього Кодексу. При цьому умови, за яких витрати не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлено ст. 139 Кодексу.

Так, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 цієї статті не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями пунктів 198.1 та 198.3 ст. 198 Податкового кодексу надано право платнику податків віднести до складу податкового кредиту серед іншого суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку у непідтвердженні реальності господарських операцій належними документами податкового та бухгалтерського обліку, мотивуючи це тим, що надані позивачем платіжні доручення не містять жодного підпису уповноважених осіб та не завірені належним чином установою банку, що не може свідчити про рух активів позивача внаслідок здійснення розрахунків з ПП «І».

Верховний Суд України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки витрати для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з ПДВ мають бути підтверджені належним чином первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надані для дослідження судам поперед­ніх інстанцій первинні документи не містили обов’язкових реквізитів, що позбавляє їх офіційного значення і призводить до їх недопустимості як джерела доказової інформації на підставі положень ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства.

Верховний Суд України визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга платника податків залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду — без змін.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Кодекс адміністративного судочинства — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42