Юридична практика

Процедура оскарження

30.07.2018 / 16:40

Строки оскарження

Право на адміністративне оскарження рішень контролюючих органів має бути реалізоване платником податків або уповноваженим ним представником у межах передбачених Податковим кодексом строків. Дотримання платниками податків строків є однією з умов дисциплінування учасників відносин у сфері нарахування та сплати податків у випадку, якщо вони стали спірними.

Податковий кодекс диференціює строки на адміністративне оскарження рішень контролюючих органів залежно від підстав їх винесення (при­йняття).

Загальний 10-денний строк на подання скарги, який починає свій перебіг із моменту отримання платником податків рішення контролюючого органу, що оскаржується. Такий строк стосується оскарження всіх рішень контролюючих органів, крім тих, на які поширюється спеціальний строк, а також оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу) (особливості процедури оскарження таких рішень буде наведено далі).

Спеціальний 30-денний строк, що починає свій перебіг за днем надходження відповідного рішення, поширюється на випадки, коли контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства (п. 56.12 ст. 56 Податкового кодексу). Зазначений 30-денний строк для оскарження рішень поширюється у тому числі на:

  • суми грошових зобов’язань з плати за землю чи з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахованих органами доходів і зборів фізичним особам;
  • рішення про:
    • розподіл суми грошових зобов’язань або податкового боргу між платниками податків, що виникають у результаті реорганізації;
    • погашення грошових зобов’язань або податкового боргу, забезпечених податковою заставою, до проведення такої реорганізації;
    • встановлення солідарної відповідальності за сплату грошових зобов’язань платника податків, який реорганізується, щодо всіх осіб, утворених у процесі реорганізації, що тягне за собою застосування режиму податкової застави щодо всього майна таких осіб;
    • поширення права податкової застави на майно платника податків, який створюється шляхом об’єднання інших платників податків, якщо один або більше з них мали грошові зобов’язання або податковий борг, забезпечений податковою заставою.

Пропущення передбаченого Податковим кодексом строку на подання скарги є підставою для залишення останньої без розгляду, як того вимагає п. 56.7 ст. 56 Кодексу.

Водночас за наявності поважних причин, тобто обставин, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій щодо подання скарги та підтверджені належними доказами, Податковий кодекс передбачає можливість продовження строків адміністративного оскарження за правилами і на підставах, визначених п. 102.6 ст. 102 цього Кодексу, до яких віднесено обставини, коли платник податків:

  • перебував за межами України;
  • перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
  • перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;
  • мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;
  • був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Довідково

Дія п. 102.6 ст. 102 Податкового кодексу поширюється на:

  • платників податків — фізичних осіб;
  • посадових осіб юридичної особи у разі якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Органи ДФС, уповноважені розглядати скарги

Як зазначалося вище, процедура адміністративного оскарження є інстанційною, тобто скарга подається до контролюючого органу вищого рівня.

Законодавчі зміни, які були запроваджені з 01.01.2017 р., позбавили державні податкові інспекції повноважень на прийняття рішень, які можуть бути оскаржені в адміністративному порядку, обмеживши останні функціями із сервісного обслуговування (ст. 193 Податкового кодексу). Натомість такі повноваження стали належати головним управлінням ДФС у відповідних областях (м. Києві).

Відповідно, незважаючи на передбачені у ст. 56 Податкового кодексу можливості, оскарження рішень ДПІ в адміністративному порядку, система адміністративного оскарження наразі є однорівневою — рішення головних управлінь ДФС в областях та м. Києві оскаржуються до ДФС України.

Рішення ДФС України, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржено в судовому порядку.

Вимоги до скарги

Центральним та основоположним елементом процедури адміністративного оскарження є скарга платника податків, яка за своїм змістом є матеріально-правовою вимогою, що випливає зі спірних податкових правовідносин, звернена до органу ДФС вищого рівня, до повноважень якого належить скасування відповідного рішення контролюючого органу та, як наслідок, усунення порушень прав та законних вимог платників податків.

Відповідно до норм п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі та повинна містити такі передбачені Порядком № 916 елементи.

Прізвище, ім’я, по батькові, найменування (для юридичних осіб), податкову адресу платника податків, який подає скаргу.

У скарзі обов’язково має вказуватися повне ім’я (на­йменування) скаржника, його місце проживання або місце­знаходження (податкова адреса). Найменування юридичної особи включає в себе організаційно-правову форму та назву.

Приклад 1

Скаржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Море», податкова адреса: 04655 м. Київ, Львівська пл. 1, офіс 1.

Найменування контролюючого органу, реквізити оскаржуваного рішення.

Обов’язковим реквізитом скарги є найменування органу ДФС, який виніс оскаржуване рішення та реквізити такого рішення (дата, номер, сума грошового зобов’язання).

Приклад 2

СКАРГА

на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.01.2018 р. № 00000001, яким визначено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1 грн.

Підстави, за якими оскаржується рішення, обставини справи, які, на думку заявника, встановлені контролюючим органом неправильно чи не встановлені взагалі

Під підставами скарги слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються її вимоги. Підстави залежать від конкретних обставин проведення перевірки (за наявності) та винесення оскаржуваного рішення. Зокрема, на думку платника податків, може мати місце неправильне застосування норм податкового, валютного або іншого законодавства, відсутність підстав для проведення перевірки або винесення (прийняття) рішення тощо.

Обґрунтування незгоди платника податків із рішенням органу ДФС з посиланням на норми законодавства

У скарзі повинні бути вказані конкретні обставини на підтвердження правомірності формування даних податкового обліку або відсутності випадків вчинення податкових правопорушень із посиланням на норми законодавства. Зміст обґрунтування незгоди в кожному випадку залежить від конкретних обставин (підстав) прийняття рішення. Зокрема, у разі встановлення під час проведення перевірки фактів відсутності реальної господарських операцій із контрагентами платник може обґрунтувати факт передачі відповідного активу (товару, послуги) від контрагента та його використання у власній господарській діяльності.

Вимоги та клопотання платника податків, який подає скаргу

Невід’ємним атрибутом скарги платника податків є вимоги останнього, які ставляться перед органом ДФС вищого рівня. Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, платник податків має право заявити вимогу про його скасування в цілому чи в частині.

Приклад 3

ПРОШУ:

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.01.2018 р. № 00000001, яким визначено суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 1 грн.

На відміну від вимоги, клопотання є необов’язковим (факультативним) елементом скарги, заявляючи яке платник податків має намір скористатися певним, передбаченим Податковим кодексом та Порядком № 916, правом.

Так, розділом VI цього Порядку передбачено, що особа, яка подала скаргу на рішення контролю­ючого органу, має право, зокрема, брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через його уповноважених представників (у тому числі адвокатів), під час розгляду матеріалів скарги висловлювати свою думку з питань, які виникають під час такого розгляду.

Приклад 4

ПРОШУ:

Скаргу розглянути за участю представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Море».

Заявлення платником податків клопотань вказаного змісту буде підставою для їх реалізації, зокрема, шляхом запрошення платника податків для розгляду скарги останнього.

Відомості про повідомлення чи неповідомлення відповідного контролюючого органу про подання скарги до контролюючого органу вищого рівня

Така вимога до скарги випливає зі змісту п. 56.5 ст. 56 Податкового кодексу, яким передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

У скарзі може бути або зазначено про факт повідомлення відповідного органу ДФС про подання скарги або додана до скарги копія такого повідомлення.

Відомості про оскарження рішення контролюючого органу до суду 

Як зазначалося вище, процедура адміністративного оскарження є досудовим порядком вирішення спорів. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Адресу, на яку слід надіслати рішення, прийняте за результатами розгляду скарги

Зазначена вимога до оформлення скарги є факультативною, яка дає змогу платнику податків самостійно обрати адресу отримання рішення про результати розгляду скарги.

Рішення вважається надісланим (наданим) юридичній особі — платнику податків, якщо його вручено посадовій особі або уповноваженій особі такої юридичної особи — платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі — на податкову адресу платника податків.

Фізичній особі — платнику податків рішення вважається надісланим (наданим), якщо його вручено особисто фізичній особі або її представникові під розписку чи надіслано поштою з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення за результатами розгляду скарги, а у разі незазначення такої адреси в скарзі — на податкову адресу платника податків.

Це означає, що адресу, на яку потрібно надіслати рішення про результати розгляду повторної скарги, слід зазначити окремо.

Приклад 5

Рішення про результати розгляду скарги надіслати на адресу: 04655 м. Київ, Львівська пл. 1, офіс 1.

Перелік документів, які додаються до скарги

Платник податків може додавати до скарги розрахунки та докази, які він вважає за необхідне надати. Копії документів, які додаються до скарги, повинні бути належним чином засвідчені.

Слід зазначити, що відповідно до п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу засвідчені копії документів, розрахунків та докази мають надаватися платником податків з урахуванням вимог п. 44.6 ст. 44 цього Кодексу.

Так, цим пунктом передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим п. 44.7 ст. 44 Кодексу), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, правове значення для про­цедури адміністративного оскарження з урахуванням п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу матимуть ті документи, які було надано до закінчення перевірки або у терміни, передбачені п. 44.7 ст. 44 Кодексу (п’ять робочих днів з дня отримання акта перевірки), але не враховані контролю­ючим органом при винесенні оскаржуваного рішення.

Довідково

Як документи, які додаються до скарги, так і копія документа, який засвідчує повноваження представника відповідно до законодавства, мають бути засвідчені належним чином.

Зверніть увагу

Посвідчення документа керівником підприємства, установи, організації здійснюється відповідно до вимог Національного стандарту України «Вимоги до оформлення документів» ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом № 55. Завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища з відміткою «Згідно з оригіналом», засвідченою печаткою, датою засвідчення копії.

Порядок подання скарги

Відповідно до п. 1 розділу V Порядку № 916 скарга подається платником податків особисто або через свого представника безпосередньо до уповноваженого контролюючого органу або поштовим відправленням з повідомленням про вручення та описом вкладення.

Платник податків одночасно з поданням скарги до контролюючого органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомити про це контролю­ючий орган, який прийняв оскаржуване рішення.

Тобто існують альтернативні варіанти подання скарг до органу ДФС вищого рівня — безпосередньо до контролюючого органу або засобами поштового зв’язку.

При цьому днем подання платником податків скарги є:

  • при безпосередньому поданні скарги — день фактичного отримання скарги органом ДФС;
  • при надсиланні скарги поштою — дата отримання відділенням поштового зв’язку від платника податків поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв’язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі відсутності повідомлення про вручення або відбитка календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому відправленні (конверті, бандеролі), що унеможливлює з’ясування дати отримання відділенням поштового зв’язку скарги, днем подання скарги вважається день надходження скарги до органу ДФС.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42