ЄСВ

Суспільно корисні роботи: хто сплачує ЄСВ

13.08.2018 / 17:59
Суспільно корисні роботи: хто сплачує ЄСВ

Законодавством України передбачено відповідальність за несплату аліментів. Особа, яка вчинила таке правопорушення, притягується до відповідальності у вигляді направлення до виконання суспільно корисних робіт. У цій статті розглянемо, хто має сплачувати ЄСВ за осіб, які виконують такі роботи: орган місцевого самоврядування, який направив боржника на суспільно корисні роботи, чи підприємство, залучене для організації корисних робіт.

Завданням КпАП є, зокрема, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 год (ст. 1831 КпАП).

Згідно зі ст. 311 цього Кодексу суспільно корисні роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт, вид яких визначає відповідний орган місцевого самоврядування. Суспільно корисні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею), зокрема, на строк від 120 до 240 год і виконуються не більше 8 год.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування (ст. 3251 КпАП).

За виконання суспільно корисних робіт порушнику нараховується плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється погодинно за фактично відпрацьований час у розмірі, не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці.

Згідно з нормами ст. 3253 КпАП на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем виконання порушником суспільно корисних робіт покладаються, зокрема, нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перерахування її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон про ЄСВ.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить зазначеному Закону.

Платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші за­охочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (пункти 1 та 2 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ), подавати звітність з єдиного внеску за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, визначеними законодавством (п. 4 частини другої цієї статті).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверд­жують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом про ЄСВ нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 цього Закону).

Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина восьма вищезазначеної статті).

Страхувальники, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, у частині подання звіту за таких осіб, зобов’язані формувати та подавати його до контролюючих органів протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць. Звіт подається за формою № Д4.

Отже, враховуючи норми статей 3251 та 3253 КпАП та Закону про ЄСВ, на підприємства, залучені для організації суспільно корисних робіт, поширюються всі обов’язки, визначені частиною другою ст. 6 цього Закону.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

КпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці»

«Гарячі лінії»

Дата: 20 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00