Юридична практика

Якщо авто — об’єкт оподаткування

20.08.2018 / 17:54

Верховним Судом України при розгляді справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов’язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб було взято до уваги, що вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що не спростовано позивачем у ході розгляду справи, а тому такий автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2016 р. згідно з положеннями ст. 267 Податкового кодексу.

Судове рішення

Верховним Судом України у справі № 810/2660/16 було встановлено, що у серпні 2016 р. фізична особа «А» звернулася до суду з позовом до ОДПІ, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи касаційну заяву, позивач зазначив, що справляння транспортного податку за 2016 р. на підставі положень ст. 267 Податкового кодексу не є правомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства, зокрема принципу стабільності, який зумовлює неможливість внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, а тому нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов’язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб вважає незаконним. Крім того, позивач стверджує, що відповідачем не додано до оскаржуваного рішення розрахунок нарахованого податкового зобов’язання.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодив­ся апеляційний суд, дійшов висновку, що з 01.01.2016 р. платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п’яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати; відповідно до розрахунку, здійсненого відповідачем згідно з Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою № 66 (далі — Методика), вартість належного позивачу транспортного засобу є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що не спростовано позивачем у ході розгляду справи, а тому такий автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2016 р. згідно з положеннями ст. 267 Податкового кодексу, у зв’язку з чим нарахування оскаржуваним рішенням суми грошового зобов’язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб є правомірним.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки застосування контролюючим органом ст. 267 Податкового кодексу в редакції Закону № 909 з метою оподаткування транспортним податком можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2016 р.), тобто не раніше 2017 р., до того ж справляння транспортного податку за 2016 р. суперечить основним засадам податкового законодавства щодо необхідності прийняття рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок. Також у скарзі зазначено, що інформації щодо пробігу належного позивачу транспортного засобу та типу коробки перемикання передач ні відповідачем, ні іншими особами у позивача не запитувалось, а тому проведений відповідачем розрахунок визначення вартості автомобіля є необґрунтованим.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справу передано до Верховного Суду України як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до пп. 4 п. 1 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Land Rover, модель Range Rover 2013 р. випуску, з об’ємом двигуна 2 993 см3, тип кузова універсал-В легковий, тип пального — дизель.

30.05.2016 р. листом ГУ ДФС на адресу позивача надіслано отриману від Мінекономрозвитку України інформацію щодо автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про Держбюджет-2016 станом на 01.01.2016 р., у якій серед переліку відповідних автомобілів значиться автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover, з об’ємом двигуна 3.0, дизель, АТ.

22.06.2016 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суму грошового зобов’я­зання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2016 р. у розмірі 25 000 грн.

Касаційний суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на таке.

01.01.2015 р. набрав чинності Закон № 71, яким викладено в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу та було введено новий податок — транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 цієї статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 зазначеної статті є об’єктами оподаткування.

Згідно з цим підпунктом (у редакції Кодексу, що діяла у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.) об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки перемикання передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до ст. 10 Податкового кодексу транспортний податок належить до місцевих податків.

Положеннями підпунктів 12.3.2 та 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Кодексу передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зміни до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу, які діяли у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., було внесено Законом № 909.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ цього Закону в 2016 р. до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 р. не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу та Законом № 1160.

Отже, Законом № 909 не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка. З 01.01.2016 р. платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п’яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Зазначене спростовує доводи позивача, викладені у касаційній скарзі.

Станом на 01.01.2016 р. мінімальна заробітна плата становила 1 378 грн (ст. 8 Закону про Держбюджет-2016), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. дорівнювали 1 033 500 грн.

Таким чином, об’єктом оподаткування у 2016 р. стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становила понад 1 033 500 грн та з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно).

Рішенням міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів» від 22.01.2015 р. встановлено місцеві податки, зокрема транспортний податок.

У подальшому у зв’язку із внесенням до Податкового кодексу змін щодо об’єкта оподаткування таким податком рішенням міської ради «Про затвердження Положення про транспортний податок та Положення про єдиний податок» від 28.01.2016 р. затверджено Положення про транспортний податок та Положення про єдиний податок. При цьому п. 2 цього рішення визнано такими, що втратили чинність, пункти 3.1 та 3.3 рішення міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів» від 22.01.2015 р.

Згідно з Положенням про транспортний податок (додаток 1 до рішення міської ради від 28.01.2016 р.) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п. 2 цього Положення є об’єктами оподаткування. Так, об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до п. 2 цього Положення.

Середньоринкова вартість транспортного засобу визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки перемикання передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац другий пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу).

Відповідно до положень п. 2 Методики (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у п. 3 Порядку № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки перемикання передач.

Цим пунктом установлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн × (Г : 100) × (1 ± (Гк : 100), де

Цн — ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г — коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк — коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (п. 4 Порядку № 403).

Згідно з п. 5 Методики ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція приводу тягових коліс; тип та робочий об’єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки перемикання передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку України відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики).

Мінекономрозвитку України забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки перемикання передач та пробіг (п. 14 Методики).

На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно з додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.

У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що за розрахунком, здійсненим відповідно до Методики та не спростованим позивачем, вартість належного йому автомобіля перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016 р., а тому такий автомобіль є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2016 р.

Враховуючи вищезазначене, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б спростовували правомірність здійсненого розрахунку вартості належного позивачу транспортного засобу, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості, а також невстановлення обставин звернення позивача до контролюючого органу для проведення звірки даних щодо об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку, у порядку, встановленому пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу, касаційний суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність нарахування контролюючим органом суми грошового зобов’язання з транспортного податку та прийняття оскаржуваного рішення.

Частиною першою ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою ст. 350 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Кодекс адміністративного судочинства — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Закон про Держбюджет-2016 — Закон України від 25.12.2015 р. № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Закон № 71 — Закон України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Закон № 909 — Закон України від 24.12.2015 р. № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Закон № 1160 — Закон України від 11.09.2003 р. № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Постанова № 66 — постанова Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів». Порядок № 403 — Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. № 403

«Гарячі лінії»

Дата: 6 червня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42