Юридична практика

Коли «єдинник» не є платником земельного податку

17.09.2018 / 15:31
Коли «єдинник» не є платником земельного податку

Суть справи

Як зазначено у договорі купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.06.2008 р., зареєстрованого в реєстрі, ФОП «К» є власником нежитлового приміщення № 11 (літ. Б) загальною площею 37,60 м2, розташованого у м. Києві.

ГУ ДФС проведено нарахування податкового зобов’язання із земельного податку на 2018 р. за земельну ділянку під нежитловим приміщенням, що перебуває у власності ФОП «К», таким чином: 37,6 м2 (площа земельної ділянки, на яку було здійснено розрахунок) х 3 143,99 грн/м2 (базова вартість 1 м2 землі (згідно з рішенням № 23/23)); х 2 (коефіцієнт на функціональне використання землі) х 1,5 (узагальнюючий локальний коефіцієнт) х 1,249 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, наведений у листі № 6-28-0.22-215/2-15) х 1,433 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, наведений у листі № 6-28-0.22-201/2-16) x 1,06 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, наведений у листі № 22-28-0.22-443/2-17) х
1 (коефіцієнт індексації грошової оцінки, наведений у листі № 6-28-0.22-244/2-18) х 3 % (ставка податку за земельну ділянку).

На підставі вищезазначеного ГУ ДФС винесено податкове повідомлення-рішення про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 20 184,87 грн.

Позиція платника

ФОП «К» просить ДФС України скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення, оскільки здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування і відповідно до п. 297.1 ст. 297 ПКУ звільнена від сплати земельного податку.

Позиція ДФС України

Статтею 270 ПКУ встановлено, що об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а ст. 269 визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Як наведено у пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПКУ, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного у порядку, встановленому розділом XIII цього Кодексу.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ).

Статтею 125 Земельного кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди чи договору купівлі-продажу права оренди такої земельної ділянки (ст. 124 вищезазначеного Кодексу).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом (ст. 202 Земельного кодексу). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об’єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Особливості справляння податку суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV ПКУ.

Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).

Проте слід зауважити, що відповідно до пп. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 вищезазначеного Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 га, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 м2, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 м2.

Фізичні особи — підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, не є платниками земельного податку лише за земельні ділянки, що використовуються ними для провадження підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком. Зазначену позицію викладено в постанові № 815/2146/17

Крім того, наказом № 602 затверджено узагальнюючі податкові консультації з деяких питань оподаткування платою за землю.

За висновками Узагальнюючої податкової консультації щодо справляння земельного податку з фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку фізична особа — підприємець — платник єдиного податку, який використовує будівлі (споруди), їх частини, для провадження господарської діяльності та який оформив за вимогами законодавства свої права на земельну ділянку під такими об’єктами, не повинен сплачувати земельний податок.

За висновками Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлено, особа, яка володіє нерухомим майном, розташованим на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлено, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку, наведених у записі Державного земельного кадастру, у порядку, визначеному законом. До такого моменту зазначена особа за вимогами, наведеними у ПКУ, не повинна сплачувати земельний податок.

Отже, контролюючим органом при розрахунку земельного податку ФОП «К» за 2018 р. не дотримано вимоги п. 287.6 ст. 287 та п. 286.1 ст. 286 ПКУ.

Крім того, оскільки ФОП «К» є власником нежитлового приміщення № 11 (літ. Б) загальною площею 37,60 м2, розташованого у м. Києві, та надає його в оренду як платник єдиного податку з видом діяльності, зокрема, «надання в оренду та експлуатацію власного та орендованого нерухомого майна» із зазначенням вказаної адреси як місце здійснення діяльності, то з урахуванням вимог пп.  4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ така особа не є платником земельного податку за земельну ділянку під цим приміщенням.

Враховуючи вищевикладене, ДФС України скасовано податкове повідомлення-рішення про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 20 184,87 грн, а скаргу ФОП «К» — задоволено.

ВИКОРИСТАНА  ЛІТЕРАТУРА

Земельний кодекс —Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III. ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Наказ № 602 — наказ Мінфіну України від 06.07.2018 р. № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю». Рішення № 23/23 — Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 р. № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення». Лист № 6-28-0.22-215/2-15 — лист Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 р. № 6-28-0.22-215/2-15«Про індексацію нормативної грошової оцінки земель». Лист № 6-28-0.22-201/2-16 — лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 р. № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель». Лист № 22-28-0.22-443/2-17 — лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 р. № 22-28-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель». Лист № 6-28-0.22-244/2-18 — лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 р. № 6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель». Постанова № 815/2146/17 — постанова Верховного Суду України від 13.03.2018 р. № 815/2146/17

«Гарячі лінії»

Дата: 24 січня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42