Бухоблік

30-відсоткова різниця: лише за підсумками року?

22.10.2018 / 12:03
30-відсоткова різниця:  лише за підсумками року?

Ірина НАЗАРБАЄВА, консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування


АКЦЕНТИ
Збільшення фінансового результату до оподаткування на 30-відсоткову різницю за операціями з нерезидентами здійснюється за підсумками податкового (звітного) року.
Незважаючи на зміну підходу до оподаткування, радимо платникам отримати відповідну ІПК.

Платникам податку на прибуток, яким доводиться придбавати товари, роботи чи послуги у нерезидентів, добре відомі як правило, встановлене пп. 140.5.4 ст. 140 ПКУ, так і проблеми, пов’язані з його застосуванням.

Насамперед нагадаємо, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 % вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт і послуг, придбаних у нерезидентів:

зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого постановою від 27.12.2017 р. № 1045 (перелік розроблено на вимогу пп. 39.2.1.2 ст. 39 ПКУ);

організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого постановою від 04.07.2017 р. № 480 (перелік розроблено на вимогу пп. «г» пп. 39.2.1.1 ст. 39 ПКУ), та які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок) та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Однак приналежність нерезидента до однієї із зазначених категорій ще не означає необхідності застосовувати пп. 140.5.4 ст. 140 ПКУ. Є кілька обставин, які дають змогу платнику податку уникнути цього обов’язку, зокрема визнання операції контрольованою відповідно до ст. 39 ПКУ. Саме із цією обставиною пов’язана одна із проблем застосування аналізованої норми.

Як відомо, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік. Кількісні критерії, за якими визначають приналежність до контрольованих операцій, також установлено у розрахунку на рік. Отже, про те, що операція, здійснена, наприклад, в I кварталі, є контрольованою, платник податку знатиме тоді, коли буде досягнуто відповідних критеріїв, а це може статися як у I кварталі, так і в будь-якому з наступних.

Ще одна можливість уникнути коригування стосується неконтрольованих операцій, щодо яких платник податку може підтвердити відповідність суми здійснених ним витрат ціні, визначеній за принципом «витягнутої руки» згідно із процедурою, встановленою ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.

Ще донедавна фахівці ДФС трактували розбіжність у визначенні податкових періодів не на користь платників податку. Наприклад, в ІПК від 11.12.2017 р. № 2924/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначено, що якщо витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у нерезидента із переліку підтверджується за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», то платник має право не коригувати фінансовий результат до оподаткування за правилами пп. 140.5.4 ст. 140 ПКУ лише за підсумками звітного року. При цьому такий платник коригує фінансовий результат до оподаткування у податковій звітності за підсумками звітних періодів такого звітного року (І квартал, півріччя, дев’ять місяців) на суму 30 % вартості таких товарів.

Як випливає із цього роз’яснення, за підсумками I кварталу, півріччя і трьох кварталів 30-відсоткове обмеження потрібно застосовувати за будь-яких обставин, навіть якщо платник податку впевнений у тому, що:

  • операція є контрольованою або буде такою в наступних періодах;
  • операція є неконтрольованою, але ціна придбання не перевищує ціну, що відповідає принципу «витягнутої руки», і платник податку готовий складати документацію, аби довести це.

Зрозуміло, що такий підхід не відповідає нормам ПКУ. Тож не дивно, що розміщену в категорії 102.13 ЗІР відповідь на запитання з докорінно іншим виснов­ком було сприйнято платниками податку як зміну позиції ДФС: «оскільки можливість дотримання платниками податків процедури ідентифікації контрольованої або неконтрольованої господарської операції, а також методології визначення ціни такої операції за принципом «витягнутої руки» відповідно до вимог ст. 39 ПКУ існує лише за підсумками податкового (звітного) року та враховуючи позицію Міністерства фінансів України (лист від 19.06.2018 р. № 11210-09-10/16613 [опубліковано далі]),коригування (збільшення) фінансового результату відповідно до пп. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПКУ за підсумками податкового (звітного) кварталу, півріччя, 9 місяців платником податку не здійснюється».

Слід зазначити, що у вересні — жовтні поточного року в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій з’явилося одразу кілька роз’яснень з «новим» висновком, тобто висновком, аналогічним тому, що було зроблено у зазначеному роз’ясненні із ЗІР: ІПК від 05.10.2018 р. № 4301/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 04.10.2018 р. № 4285/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 04.10.2018 р. № 4284/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 24.09.2018 р. № 4128/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 14.09.2018 р. № 4029/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, від 11.09.2018 р. № 3934/6/99-99-15-02-02-15/ІПК.

За змістом ці ІПК дещо відрізняються, але усі зазначають те, що коригування (збільшення) фінансового результату до оподаткування відповідно до пп. 140.5.4 ст. 140 ПКУ за операціями з нерезидентами здійснюється за підсумками податкового (звітного) року.

Отже, можемо зробити такі висновки.

Так само, як роз’яснення із ЗІР, ІПК не є нормативними актами, але вони дають змогу дізнатися позицію податківців у випадках, коли норми ПКУ є недостатньо зрозумілими або суперечливими. У зазначеному випадку перелічені ІПК є корисними ще й тому, що містять аргументи, які підтверджують «нову» позицію ДФС. І цим вони відрізняються від «старих» ІПК, у яких бракувало аргументації.

Наявність «старої» та «нової» позицій ДФС має спрацювати (в тому числі у разі судового розгляду) як підстава для застосування пп. 4.1.4 ст. 4 ПКУ, тобто забезпечити презумпцію правомірності рішень платника податку.

Незважаючи на зміну підходу до оподаткування, радимо платникам отримати відповідну ІПК.