Статті

Агрофорум: податкові новації, тенденції, висновки

05.11.2018 / 13:55

26 жовтня 2018 року у м. Києві відбувся Національний агрофорум для платників податків. Близько 140 представників агробізнесу, керівників профільних відомств, бухгалтерів, консультантів і юристів зібралися, щоб обговорити актуальні проблеми оподаткування в аграрному секторі та захисту прав земле­власників. Захід організував журнал «Вісник. Офіційно про податки» спільно з партнерами «Інтерфакс-Україна», YouControl, «Ліга: Закон» за безпосередньої підтримки ДФС України, Мін­агрополітики та Мін’юсту.
Національний агрофорум став дев’ятим заходом, який цього року провів журнал «Вісник» для платників податків. До уваги відвідувачів були представлені доповіді 10 провідних спікерів.
Упродовж чотирьох окремих сесій фахівці детально розкрили важливі питання трансфертного ціноутворення в агробізнесі, податку на прибуток, ПДВ, зупинилися на питанні застосування спрощеної системи оподаткування для сільгоспвиробників, а також зосередили увагу на змінах у законодавстві щодо реєстрації прав, що запобігають земельному рейдерству.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ/ПНВК

Перша сесія агрофоруму була присвячена темі оподаткування прибутку. Основні питання декларування прибутку за дев’ять місяців, підтвердження операцій первинними документами, виправлення помилок попередніх звітних періодів, коригування фінрезультату та оподаткування дивідендів платниками єдиного податку четвертої групи висвітлив Олексій ЗАДОРОЖНИЙ, начальник Управління вдосконалення методології податку на прибуток підприємств Департаменту методологічної та нормотворчої роботи ДФС України.

У своїй доповіді він зауважив, що раніше сільгоспвиробники застосовували особливий звітний період, який починався з 1 липня минулого звітного року і закінчувався 30 червня поточного звітного року. Але починаючи з 01.07.2017 р. застосовуються загальні звітні (податкові) періоди, передбачені для платників податку на прибуток.

Тому якщо річний дохід таких платників від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) перевищує 20 млн грн, то необхідно орієнтуватися на календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Якщо річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує 20 млн грн, то такі платники звітують за підсумками року.

Спікер також нагадав, що 09.11.2018 р. — граничний термін подання декларації з податку на прибуток підприємств за дев’ять місяців поточного року. Податкові зобов’язання необхідно сплатити протягом 10 календарних днів, тобто не пізніше 19.11.2018 р.

Разом із декларацією за дев’ять місяців має подаватися проміжна фін­звітність, яка є її невід’ємним додатком.

Крім того, Олексій Задорожний нагадав, що сільгоспвиробники можуть застосовувати спрощену систему оподаткування (четверта група — юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 %). Для таких спрощенців починаючи з цього року передбачено полегшення: у разі сплати ними дивідендів авансовий внесок з податку на прибуток не нараховується і до бюджету не сплачується. Водночас якщо дивіденди від такого сільгоспвиробника отримує звичайний платник податку на прибуток, то такі дивіденди у нього враховуються у складі доходу.

У ході доповіді також роз’яснено питання щодо безнадійної заборгованості. Так, якщо заборгованість фізособи прощена кредитором, то ПКУ тепер не прирівнює це до безнадійної заборгова­ності.

Також слід враховувати позицію Мінфіну, викладену в УПК № 400, відповідно до якої безнадійною вважається заборгованість, за якою минув термін позовної давності, — три роки і платники податку не повинні перевіряти відповідність такої заборгованості іншим ознакам, передбаченим пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ.

Спікер також зупинився на позиції Мінфіну, згідно з якою 30-відсоткове коригування фінрезультату до оподаткування здійснюється за підсумками року, а не щокварталу. Таке коригування необхідно робити в річній декларації.

Наголошено, що у разі придбання товарів у постійного представництва нерезидента таке представництво для цілей оподаткування прирівнюється до звичайного платника податку на прибуток. І у цьому випадку 30-відсоткове коригування не застосовується.

Тему податку на прибуток, а точніше — перспективи введення податку на виведений капітал, продовжила Тетяна ШЕВЦОВА, голова податкових комітетів громадських рад при ДФС України і Мін­фіну, керуючий партнер АФ.

На початку своєї доповіді спікер окреслила проблеми податку на прибуток. А їх, як виявилося, чимало: це і складність адміністрування, і низька ефективність існуючої системи оподаткування прибутку, і викривлення фінзвітності, і те, що він дозволяє виводити капітал з країни без належного оподаткування (у середньому з України на рік виводиться близько 11 млрд дол. США).

Змінити ситуацію, на думку фахівця, можливо, впровадивши нові підходи до оподаткування, зокрема:

  • звітність лише якщо виводились кошти (квартальний період);
  • оподатковуються операції, а не фінрезультат;
  • відміна оподаткування репатріації.

Особливий акцент був зроблений на таких основ­них ставках ПнВК.

Основні ставки ПнВК:

Об’єкт оподаткування — операції з неплатником

Ставки

Виплата відсотків на користь пов’язаної особи — нерезидента, якщо співвідношення боргових зобов’язань до суми чистих активів становить від 1,5 до 3,5

5 %

Виплата дивідендів;

виплата, яка здійснюється державним некорпоратизованим, казенним, комунальним підприємством у зв’язку з справлянням (відрахуванням) частини чистого прибутку;

перевищення суми внеску при ліквідації

15 %

Виплата фінансової допомоги, яка надається на строк більше ніж на 365 днів, якщо така допомога не оподатковується ПДФО;

безоплатне надання товарів, робіт, послуг, якщо таке надання не оподатковується ПДФО;

виплати неприбутковим організаціям в сумі, що перевищує 0,5 % від суми чистого доходу за попередній рік;

виплата на користь пов’язаної фізичної особи — платника єдиного податку за товари, роботи, послуги;

виплата як внесок до статутного капіталу у спільну діяльність чи довірче управління, якщо отримувачем є неплатник податку;

виплата відсотків на користь пов’язаної особи — нерезидента, якщо співвідношення боргових зобов’язань до суми чистих активів перевищує 3,5;

роялті в сумі, що перевищує 4 % суми чистого доходу від продажу товарів, робіт, послуг;

роялті, що сплачуються в низькоподаткові юрисдикції або щодо ТМ вперше зареєстрованих в Україні;

іноземні інвестиції;

перерахування коштів з рахунку в українському банку на рахунок платника податку за кордоном;

виплата коштів агентом-резидентом, який провадить діяльність за рахунок нерезидента, на користь нерезидента в сумі, що перевищує суму раніше отриманих коштів або вартість майна;

погашення зобов’язань (в тому числі боргових зобов’язань) резидентом на користь нерезидента, якщо здійснюється за договорами, виконання яких не призводить до зарахування коштів в Україну або отримання платником податку майна, робіт, послуг;

трансфертне ціноутворення

20 %

Попри всі дискусії, пов’язані із введенням ПнВК, його доцільність, на думку спікера, очевидна.

Для більшого розуміння присутніми цієї теми Тетяна Шевцова порівняла податок на прибуток і податок на виведений капітал, окресливши їх характерні особливості:

Податок на прибуток

Податок на виведений капітал

Забирає кошти для розвитку компанії

Залишає кошти в компанії

Складне адміністрування

Легке адміністрування

Створює віртуальну
прибутковість компанії

Відображає реальну прибутковість компанії

Створює фіктивні витрати

Ліквідує тіньові схеми

Безконтрольне виведення коштів з країни

Контроль та оподаткування виведення капіталу з країни

Великі компанії сплачують
 менше податків

Рівні умови оподаткування

Високі корупційні ризики — дискреційні повноваження податкових органів

Прості правила визначення бази оподаткування

ТЦУ

Темою другої сесії стали актуальні питання трансфертного ціноутворення в агробізнесі. Відкриваючи панельну дискусію, Микола МІШИН, начальник Управління перевірок трансфертного ціноутворення Департаменту аудиту ДФС України, насамперед зробив огляд змін, прийнятих у 2018 р. Під час виступу він, зокрема, закцентував увагу на здійсненні господарських операцій через комісіонерів-нерезидентів та переліку організаційно-правових форм. Виявляється, що найчастіше серед контрагентів при експорті сільгосппродукції зустрічаються компанії LLC та LLP з Великої Британії та США.

Серед іншого спікер звернув увагу, що суму 10 млн грн, яка є одним із критеріїв для визнання операцій контрольованими, потрібно враховувати не тільки за правилами бухобліку, а й оцінювати, чи відповідає ціна цих операцій принципу «витягнутої руки».

Фахівець також наголосив, що документи та інформація, які необхідні для здійснення податкового контролю за ТЦУ, мають зберігатись протягом 7 років (2555 днів) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються декларація з податку на прибуток підприємств та звіт про КО.

Крім того, Микола Мішин зупинився детальніше на перевірках контрольованих операцій в агросекторі, перших результатах та судовій практиці, а також розповів про податкові спори під час перевірок в агробізнесі, окремо зосередившись на наслідках та штрафних санкціях, які застосовуються за порушення вимог щодо формування та подання звітності.

Основні проблемні питання, що виникають у платників податків під час складання звітності з трансфертного ціноутворення, виокремила Ірина СИВОЛАП, начальник відділу взаємодії з питань трансфертного ціноутворення Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС України. Зокрема, вона перерахувала типові помилки, які виявляються у звітах про контрольовані операції, роз’яснила порядок самостійного коригування ціни контрольованої операції та сум податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств у зв’язку з проведенням такого коригування. Окремо спікер зосередила увагу на проведенні органами ДФС первинного моніторингу контрольованих операцій відповідно до наказу Мінфіну від 14.08.2015 р. № 706 «Про затвердження Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій та Порядку опитування уповноважених, посадових осіб та/або працівників платника податків з питань трансфертного ціноутворення», а саме аналізу звітів про КО та первинного аналізу інформації про КО.

Крім того, Ірина Сиволап висвітлила низку питань щодо здійснення контрольованих операцій з біржовими товарами, порядку повідомлення органів ДФС про укладені форвардні та ф’ючерсні контракти, а також основні вимоги при складанні таких повідомлень.

Другу сесію закінчила Олена ЖУКОВА, аудитор, адвокат, керівник робочої групи з ТЦУ в Громадській раді при ДФС України, доповіддю про практику, ризики та перспективи застосування трансфертного ціноутворення в агробізнесі.

Експерт, зокрема, звернула увагу на ризики визнання пов’язаності трейдера, іноземної компанії та банку, навівши приклад, коли іноземна компанія отримує кредит у власному банку під 1 %, після чого кредитує трейдера під 8 %. При цьому Олена Жукова зупинилася детальніше на постановах Нацбанку щодо даного питання,
а саме «Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам» (від 17.06.2004 р. № 270) та «Про встановлення процентних ставок за зовнішніми запозиченнями резидентів» (від 03.08.2004 р. № 363).

ПДВ

Тему податку на додану вартість, яка традиційно викликає підвищений інтерес і велику кількість питань з боку платників податків, представив Сергій ТИМОШЕНКО, заступник директора Департаменту — начальник  Управління вдосконалення непрямого оподаткування Департаменту методологічної та нормотворчої роботи ДФС України.

Свою доповідь фахівець розпочав із змін, що стосуються форми податкової накладної та порядку її складання, затверджених наказом Мінфіну № 763. Очікується, що наказ буде опублікований на початку листопада цього року. Це означає, що вже з 01.12.2018 р. всі податкові накладні та розрахунки коригування до них складатимуться та реєструватимуться в ЄРПН за оновленою формою. Для уникнення можливих складнощів, пов’язаних із застосуванням таких змін на практиці, платникам ПДВ рекомендовано податкові накладні і розрахунки коригування, що містять чимало позицій і є складними у заповненні, зареєструвати до 01.12.2018 р. за формою, що діє на сьогодні.

Також Сергій Тимошенко нагадав про терміни формування податкового кредиту та строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН, окремо зупинившись на розрахунках коригування складених на платників ПДВ, що передбачають зменшення суми компенсації. Нормами ПКУ для таких розрахунків коригування встановлено граничний строк реєстрації протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування. При цьому у ПКУ не прописано механізм фіксації цієї дати передачі розрахунку коригування до покупця. Не наділені правом фіксувати таку дату і контролю­ючі органи. Саме тому доповідач рекомендував платникам податку у таких випадках дотримуватися загальних термінів реєстрації таких розрахунків коригування.

Нагадав лектор і про штрафні санкції, що застосовуються з початку року за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН. При розгляді випадків, коли штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН не застосовуються, зокрема, на період зупинення їх реєстрації в ЄРПН до прийняття рішення щодо відновлення реєстрації, спікер застеріг платників від ситуації, коли податкова накладна розблоковується, проте на цей момент у платника сума реєстраційного ліміту є недостатньою. У такому разі податкова накладна «стає в чергу» на реєстрацію і у разі перевищення встановлених ПКУ граничних строків реєстрації до платника застосовуються штрафні санкції. Отже, платники мають подбати про те, щоб на момент прийняття рішення про поновлення реєстрації податкової накладної у них була достатня реєстраційна сума для того, щоб уникнути надалі штрафних санкцій.

Серед інших питань, які розглянув доповідач, були особ­ливості оподаткування операцій з експорту, зокрема таких товарів, як сої і ріпаку. Актуальність цієї теми пов’язана з введенням в дію з 01.09.2018 р. норми ПКУ, яка передбачає звільнення від оподаткування ПДВ операцій з експорту соєвих бобів (товарна позиція 1201 УКТ ЗЕД). При цьому визначено, що таке звільнення не поширюється на сільськогосподарські підприємства, що самостійно виростили ці культури на землях сільгосппризначення. Такі підприємства мають застосовувати нульову ставку при експорті цієї культури.

Озвучено було і проблему із застосуванням вказаної норми, яка полягає в тому, що після скасування ст. 209 у нормах ПКУ відсутнє визначення сільськогосподарського підприємства. З цього приводу отримана позиція Мінфіну, яка наразі опрацьовується.

Також спікер приділив увагу і питанням оподаткування ПДВ операцій фінансового лізингу, які досить часто використовуються суб’єктами господарювання у сільськогосподарській галузі. Він нагадав, що передача матеріальних активів в рамках договору фінансового лізингу, а також їх повернення вважаються постачанням товарів. На дату фактичної передачі об’єкта фінлізингу у лізингодавця виникають податкові зобов’язання. На цю дату лізингодавець зобов’язаний скласти податкову накладну на всю вартість об’єкта навіть за умови, що лізингові платежі отримуватимуться через певні проміжки часу. Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, для лізингоодержувача є підставою з формування податкового кредиту.

У подальшому при сплаті суми компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу у складі лізингових платежів податковий кредит лізингоодержувача не збільшується, податкових зобов’язань у лізингодавця не виникає.

Під час виступу Сергій Тимошенко розповів про Узагальнюючі податкові консультації, затверджені наказом Мінфіну від 03.08.2018 р. № 673. Зокрема, щодо визначення податкових зобов’язань з ПДВ при ліквідації необоротних активів та при експорті товарів за ціною, що нижче ціни придбання/звичайних цін.

Про особливості оподаткування ПДВ операцій, пов’язаних з обігом аграрних розписок, розповів Дмитро МИХАЙЛЕНКО, член громадських рад при Мінфіні і Комітеті ВРУ з питань податкової та митної політики, зазначивши, що в цьому році видано та профінансовано близько 700 аграрних розписок на суму 4,4 млрд грн.

Спікер підкреслив, що аграрну розписку чинним законодавством віднесено до категорії валютних цінностей. А оскільки операції з обігу валютних цінностей не є об’єктом оподаткування ПДВ, тому самі по собі операції з обігу аграрних розписок не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Доповідач нагадав, що аграрні розписки є двох видів:

  • товарні (що містять зобов’язання сільгоспвиробника поставити с/г продукцію);
  • фінансові (що містять зобов’язання сільгоспвиробника сплатити кошти кредитору).

Особливу увагу експерт приділив операціям з товарними розписками, оскільки при видачі фінансових розписок не виникає ризик застосування правил «умовного постачання»  внаслідок відсутності у першого кредитора вхідного ПДВ.

У разі коли товарну аграрну розписку (ТАР) видано за поставлені товари:

  • зобов’язання з ПДВ у постачальника таких товарів виникають за правилом «першої події» (відвантаження товарів);
  • проте зустрічні податкові зобов’язання у сільгоспвиробника не виникають в момент отримання таких товарів або видачі ТАР (рис. 1).

 

Відповідно постачальник товарів не відображає податковий кредит за фактом отримання ТАР та при уступці права вимоги по ТАР (неоподатковуваній ПДВ операції), і не повинен нараховувати ПДВ-зобов’язання за правилом «умовного постачання». Тобто якщо у першого кредитора отримання аграрної розписки не супроводжувалося «вхідним» ПДВ, то і правило нарахування умовних податкових зобов’язань у разі її передачі не має застосовуватися.

Податкові зобов’язання у сільгоспвиробника виникнуть при постачанні сільськогосподарської продукції за фактом пред’явлення аграрної розписки кінцевим кредитором. Відповідно податкова накладна буде зареєстрована сільгоспвиробником на цього останнього кредитора.

Слід розуміти, що таке рішення, яке повністю ґрунтується на нормах ПКУ, а саме п. 187.1 ст. 187, щодо податкових подій, в кінцевому рахунку приводить до гармонізації оподаткування операцій з аграрними розписками.

Водночас спікер зазначив, що ризики умовного продажу зберігаються у ситуації, коли ТАР видається в рахунок сплачених коштів (рис 2).

 

Така проблема потребує законодавчого врегулювання. Як варіант вирішення  цієї ситуації спікер вбачає у перенесенні події для виникнення податкових зобов’язань і податкового кредиту на момент фактичної поставки аграрної продукції. Наразі зазначену модель можна використовувати без індосаменту, в противному разі вона буде давати негативний результат.

Ще однією проблемою, яку окреслив доповідач, є визнан­ня права на бюджетне відшкодування у останнього кредитора, який отримує агропродукцію (і податковий кредит) від сільгоспвиробника, а сплачує за ТАР попередньому кредитору. Для гармонізації оподаткування за цією моделлю підготовлено проект змін до ПКУ, в якому пропонується «розрахунки шляхом видачі, продажу, відступлення або погашення аграрних розписок є належним способом оплати товарів/послуг постачальникам таких товарів/послуг для отримання права на бюджетне відшкодування ПДВ».

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ. ЄДИНИЙ ПОДАТОК. РЕЄСТРАЦІЯ. ЗАХИСТ ПРАВ

Неабияке зацікавлення в аудиторії викликала четверта сесія Форуму.

Питання плати за землю стало темою доповіді Тетяни БАРАБАШ, заступник директора Департаменту — начальника Управління адміністрування податків та контрольної роботи Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС України.

Насамперед спікер нагадала, що платниками земельного податку є не тільки власники земельних ділянок, а й суб’єкти господарювання, яким земельні ділянки надано у постійне користування. При цьому вона звернула увагу, що відповідно до вимог земельного законодавства (ст. 92 ЗКУ) у постійне користування земельні ділянки надаються лише підприємствам державної або комунальної власності.

Щодо ставок земельного податку Тетяна Барабаш зазначила, що починаючи з 2015 р. вони встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування. Розмір ставки залежить від місця розташування земельної ділянки та її категорії, але мінімальний та максимальний розмір ставок визначається ПКУ.

Спікер наголосила на тому, що рішення місцевої ради є обов’язковим для виконання усіма суб’єктами, які знаходяться на відповідній території. Тому якщо рішенням ради розширено перелік об’єктів оподаткування та визначено ставки земельного податку, таке рішення є обов’язковим для виконання. Оскарження рішення можливо лише у судовому порядку.

Оскільки контролюючі органи зобов’язані виконувати рішення місцевих рад, податкові зобов’язання за результатами перевірок мають донараховуватись з оглядом на ці рішення.

Рішення місцевих рад про встановлення ставок місцевих податків і, зокрема, земельного податку відповідно до вимог законодавства оприлюднюються як самими радами, так і ДФС.

На спрощеній системі оподаткування для платників четвертої групи зупинився Олександр ШУМСЬКИЙ, начальник відділу методологічного супроводження адміністрування податків Департаменту податків і зборів з юридичних осіб ДФС України. Він зосередив увагу сільськогосподарських товаровиробників на тому, що для застосування спрощеної системи оподаткування потрібно відповідати критеріям сільськогосподарського товаровиробника (частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) період дорівнює або перевищує 75 %). Крім того, такий суб’єкт не повинен мати податкового боргу станом на 1 січня базового (звітного) року.

Також спікер нагадав, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, а також для щорічного підтвердження суб’єкту господарювання необхідно подати до контролюючого органу визначені пп. 298.8.1 ст. 298 ПКУ документи.

Завершальним акордом Форуму стали доповіді Олени МАРТИНЮК, заступника директора Департаменту — начальника Управління нормативно-правового та методичного забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Мін’юсту України, та Анатолія ЛЕЩЕНКА, заступника директора Департаменту начальник Управління нормативно-правового забезпечення державної реєстрації Департаменту приватного права Мін’юсту України.

Олена Мартинюк розповіла про захист прав землевласників та землекористувачів. Щодо помилок в Державному земельному кадастрі, які можуть призвести до порушення прав, спікер повідомила, що з 01.01.2013 р. набрав чинності Закон України «Про Державний земельний кадастр», згідно з положеннями якого відомості про земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні, які зареєстровано у Держреєстрі, перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. В результаті такого автоматичного перенесення інформації було виявлено велику кількість помилок, допущених при формуванні земельної ділянки та при присвоєнні земельній ділянці кадастрового номера.

Водночас фахівець заспокоїла, що цим законом передбачено можливість виправлення помилок, зокрема у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлено помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв’язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні зазначених помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності — право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення зазначених помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру.

Питання недоліків системи реєстрації прав та Державного земельного кадастру як передумови земельного рейдерства стало предметомдоповіді Анатолія Лещенка. Отже, як нагадав спікер, починаючи з 01.01.2013 р. момент виникнення прав на земельну ділянку змінився. З цього часу в Україні діють дві автоматизованих системи, які між собою не інтегровані: Державний реєстр речових прав та Державний земельний кадастр.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

До 01.01.2013 р. державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалося з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалася у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», є дійсними.

За поясненням фахівця, до 01.01.2016 р. передбачалася інформаційна взаємодія двох реєстрів. Недосконалість порядку такого обміну призвела до хаотичної реєстрації та появи недостовірної інформації в Державному реєстрі речових прав та в Державному земельному кадастрі.

Під час виступів у ході Форуму спікерам було поставлено низку запитань від присутніх представників агробізнесу, колег-фахівців й незалежних експертів. Відповіді на найбільш актуальні й проблемні питання будуть опубліковані у наступних номерах журналу.


Матеріал підготували:
Наталія Дубчак, Дмитро Тупиця,
Ганна Чернишова, Олена Лебедєва,
Ірина Рибніцька,
оглядачі журналу «Вісник»