ПДФО

Матеріальне (додаткове) благо: від теорії до практики оподаткування фізичних осіб

12.11.2018 / 17:21

Доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб, визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ. Серед них виділяється дохід, отриманий фізичними особами як додаткове благо (пп. 164.2.17 цієї статті). Проте при практичному застосуванні не все так просто. А все через відсутність чітко визначених критеріїв віднесення об’єктів правовідносин до благ.

АКЦЕНТИ
Для того щоб будь-який предмет набув ознак блага, необхідним є збіг таких чотирьох умов: людської потреби; властивостей предмета, що роблять його придатним бути поставленим у причинний зв’язок із задоволенням цієї потреби; пізнання людиною цього причинного зв’язку; можливості розпоряджатися предметом таким чином, щоб справді вживати його для задоволення цієї потреби. Предмет, який роботодавець передає/надає працівникові для того, щоб стати благом для останнього, повинен мати не лише вартість (так звану предметну цінність), а й бути корисним такому працівникові, тобто мати споживчу вартість. Якщо роботодавець передає/надає працівникові ті чи інші предмети, послуги з метою мотивації на виконання ним трудових обов’язків, то отримуване працівником визнається благом. Неможливість персоніфікувати унеможливлює визначення бази оподаткування, проте не усуває існування самого об’єкта.
Доступ до матеріалу обмежений і доступний тільки передплатникам після авторизації
Підпишіться на журнал і Ви отримаєте доступ до всіх публікацій друкованого видання