Аналітика

Звільнення за власним бажанням: Держпраці роз’яснює умови отримання вихідної допомоги

04.11.2019 / 10:09

За матеріалами ГУ Держпраці у Кіровоградській області


Статтею 36 КЗпП закріплено підстави для припинення трудового договору. Серед підстав є і розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38 та 39 КЗпП). Так, зокрема, за загальним правилом працівник має право припинити трудові відносини, повідомивши про це роботодавця заявою за два тижні до відповідної дати.

На практиці існує багато об’єктивних причин припинити трудовий договір з дати, про яку просить сам працівник (хвороба, переїзд, догляд за хворим членом сім’ї тощо), при цьому роботодавцю надаються підтвердні документи. Ці підстави є об’єктивними в силу приписів законодавства, і роботодавець зобов’язаний їх виконати.

Натомість у ст. 38 КЗпП існує дуже цікава норма: працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не дотримується умов законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

І тут виникає чимало запитань. Верховний суд України, зокрема, у постанові від 31.10.2012 р. у справі № 6-120цс12 виклав таку правову позицію: «за змістом ст. 38 КЗпП працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі якщо вказані працівником причини звільнення — порушення працедавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП), не підтверд­жуються або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП».

Отже, по-перше, роботодавець не має права замість «звільнений згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України» зробити запис в трудовій працівника «звільнений згідно зі ст. 38 КЗпП України», по-друге, роботодавець має обмежені можливості апелювати на відсутність порушення трудового законодавства як підставу для звільнення за частиною третьою ст. 38 КЗпП, по-третє, підставою для безумовного застосування частини третьої ст. 38 КЗпП є сам факт порушення трудового законодавства, а не істотність, причини такого порушення.

Істотність характеру порушень роботодавцем умов трудового законодавства та їх поважність не можуть бути підставою для відмови працівнику у звільненні за частиною третьою ст. 38 КЗпП, оскільки такі критерії цією нормою не передбачені. Роботодавець не має права самостійно змінювати визначену працівником у заяві причину звільнення з роботи (постанова ВСУ від 22 травня 2013 року № 6-34цс13). Це може зробити орган, що розглядає спір відповідно до умов частини третьої ст. 235 КЗпП.

Отже, працівник написав заяву про звільнення на підставі частини третьої ст. 38 КЗпП та вимагає здійснити з ним повний розрахунок з виплатою вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 КЗпП. Зрозуміло, що вимоги трудового законодавства іноді буває виконати складно і порушень існує чимало: виплата один раз на місяць заробітної плати, порушення процедури виплати «відпускних» чи надання відпустки, систематичне перевищення обмежень при над­урочних роботах. Слід зазначити, що, по суті, порушення можуть взагалі не стосуватися конкретного працівника, однак формально порушення трудового законодавства є, а тому частина третя ст. 38 КЗпП може стати в руках працівника ефективним засобом впливу на роботодавця.

ДОВІДКОВО

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 частини першої ст. 41, — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток (ст. 44 КЗпП).

Роботодавець, отримавши заяву від працівника про припинення трудового договору за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, повинен звільнити працівника з цієї підстави (за частиною третьою ст. 38 КЗпП), здійснити розрахунок та виплатити вихідну допомогу.

«Гарячі лінії»

Дата: 28 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42